TextBook — Війт я. Сільський. А село Жердинці зветься. А це — мої сини. Пришиб і Погреб. Кланяйтеся, дурні! — Він дав кожному по потиличнику, і ті низько вклонилися. — Тямущі… Ось… То підемо?
— Веди.
Страшенно хотілось пити. Озеро попереду видалося таким бажаним, таким приємним, таким прохолодним! Воно радісно плюскотіло під вітром, хвильки гойдали очерет… Русана не бачила людей навколо, не чула гомону, який здійнявся, щойно вони наблизились. Вона вже бачила себе у воді: вона бризкається, пірнає, пливе на спині, крапельки води вилискують на її тілі, вона злизує ці краплі з рук, і п'є, п'є, п'є вологу прохолоду…
Із марева її змусив виринути Боримисл. Він віддав своїм людям наказ не розходитися, а коли вони вже опинилися у натовпі, звелів війту розповідати, що сталося.
— Ось! Ось він, негідник! — війт тицьнув пальцем у бік озера.
Там стояв чоловік. Лице в синцях і глибоких подряпинах. Колись білі штани і сорочка були вимащені брудом, кров’ю, подерті на лахміття. Волосся збите у ковтуни.
Русана жахнулася:
— Що скоїв цей чоловік?
— О! То страшний чоловік. Усьому селу полегшає, коли його не стане!
З натовпу почулися схвальні вигуки:
— Так! Втопити його!
— Вбити гада!
— Мало втопити, четвертувати!
— До двох коней за руки, за ноги, й у різні боки!
— Стратити негайно!
Русана, не маючи змоги перекричати натовп, звернулася до Боримисла:
— Зроби щось! Не можна так…
Боримисл озирнувся, тоді піднявся у стременах і сказав:
— Іменем Ахрумана Великого!
Коли усі принишкли, воєвода звернувся до війта:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Рутенія. Повернення відьми» автора Климчук Віталій на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми“ на сторінці 108. Приємного читання.