Розділ «Віталій Климчук Рутенія. Повернення відьми»

— Як я розумію, відтепер ми плюємо на всі вищі сили і вирушаємо по Книгу Невір-землі?

— Влучно сказано! — підхопила його слова Рутенія. — Знаходимо чугайстра й у путь!

— А чого мене шукати? Тут я! — почули вони.

Всі скочили на ноги. Схилом піднімався чугайстер. Ніби наповнений світлом та Силою, що нестримно вихлюпувалась назовні. Очі запнуто білою тканиною.

Але йшов упевнено, вправно переступав каміння і обходив вибоїни.

— Я послав по нього мавок, — сказав Добровін.

— І вони таки знайшли мене!

І тут немов прорвало загату: всі заговорили майже одночасно:

— Віте, як я рада тебе бачити!

— Як ти змінився за ці дні!

— Що з тобою?

— Чому на тобі пов'язка?

— Ти нічого не бачиш?

— Ти осліп? Як це сталося?

— Ти зустрів діда?

Віт підняв руки догори і вигукнув:

— Здаюся! Я все розповім. Але чим це так смачно пахне? Невже рибу без мене їли?

— Ой, що це ми? Гайда до вогнища, риби ще доста, — сказав Бось.

Вони провели Віта до вогнища. Щойно всі сіли, Добровін підвівся:

— Отже, Віт із вами. Сліпота його вас не гальмуватиме. Куди йти, ви знаєте. Як іти — теж знаєте. А я вирушаю далі!