— Це — він. Це. І це, — показав пальцем на три фотографії Орлов.
— А ці? — Аблаутов тримав у руці ще дві фотографії.
— Тут, здається, не він.
Аблаутов подивився на фотографії.
— Решта не має значення. Головне, що ви впізнали свого візника. Це — Комаров Євстафій Валер’янович. Йому було тридцять п’ять років. Жінка і троє дітей. Пропав позаминулої ночі.
— А де ви знайшли фаетон?
— На одній з вулиць, досить далеко від центру.
— Давайте підрахуємо: він нас одвіз додому вночі, десь близько одинадцятої години, а коли знайшли його фаетон? — це запитання вже було до Рождественського.
— Десь близько третьої ночі. Можна й точніше. Двадцять хвилин на третю. Так поліцейські записали у рапорті. Отже, чотири години. Цілих чотири години.
— Так, багато часу пройшло. За цей час могло статися все що завгодно.
— Сергію Олексійовичу, а у вас вдома все гаразд?
Орлов здивовано поглянув на Аблаутова:
— А чому ви запитуєте, Богдане Івановичу?
— Знаєте, коли ви вчора пішли телефонувати додому, мені здалося, що вас щось дуже турбує. А коли повернулися і сказали, що хотіли щось уточнити у дружини, то, не хочу лукавити, мені це пояснення здалося недостатнім.
— Так, ви не помилилися, але, на жаль, зараз це вже не має ніякого значення.
— І все ж, Сергію Олексійовичу, якщо ви щось пригадали чи на щось звернули увагу, то розкажіть.
— Вчора, коли ви розповідали про візника, я пригадав, що квартира професора Іванової знаходиться десь метрів за сто від мого будинку, якщо навпрошки, через провулок, а якщо фаетоном, то разів у п’ять довше. От я й подумав, що цей візник міг після нас підібрати саме того пасажира, який і став причиною його власного зникнення.
— Звичайно, але це могло статися і в іншому місці, і значно пізніше. Адже ми навіть не знаємо причини зникнення візника. Можливо, його пограбували і вбили. А може, він, п’яний, сам впав з козел і його переїхав власний фаетон.
Орлов йому заперечив:
— Так, але, по-перше, труп не знайдено. Якби ви його знайшли, то фотографій мені б зараз не показували. Та й власний фаетон його не переїхав, бо слідів крові на колесах виявлено не було. Інакше ви мені про це також би сказали.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Мертва кров» автора Омела Михайлина на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ третій“ на сторінці 14. Приємного читання.