Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Максима? Його зараз немає, а… хто його запитує?

— Слава Богу! Нарешті потрапила правильно! Розумієте, я, мабуть, номер неправильно записала, помилилася на одну цифру і вирішила підставляти інші цифри, за порядком! Ваш варіант — п’ятий!

— Рада за вас. Це все дуже цікаво, але…

— Хіба Максим не попередив, що я приїду?

— Дівчино, я не зовсім розумію, про що йдеться.

— Отак! Я взагалі-то його дружина, і я…

— Яка дружина?

— Що значить «яка»? Законна, — приїхала, як обіцяла. Він справді нічого не сказав? Взагалі, з ким я розмовляю?

— У нього немає ніякої дружини, не морочте мені голову!

— Тепер є!

— Взагалі-то, я буду його законною дружиною через півтора місяці. Ви дзвоните до мене додому, якщо вам цікаво. Думаю, все це не зовсім телефонна розмова. Ви знаєте місто? Запишіть мою адресу, приїздіть, — будемо розбиратися…

Молоді жінки зміряли одна одну швидким оцінюючим поглядом.

— Заходь. Будемо на «ти» одразу, не проти?

Тамара переступила поріг, роззирнувшись навколо, примостила у куток біля вішалки сумку, скинула туфлі і пройшла за господинею до кімнати.

— Твоя квартира?

— Бабусина. Вона рік як померла, тепер ми тут живемо.

— Ви… — Тамара вмостилася у кріслі, простягнула ноги.

— Мене звуть Алла, — сказала господиня. — Ми з Максимом справді подали заяву.

Замість відповіді Тамара простягнула співбесідниці свого паспорта. У графі «Сімейний стан» дійсно геометрично правильний загсівський штамп.

— Сподіваюсь, ти перевірила його документи. — Тамара заховала паспорт до сумочки. — Я не все розумію.