Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Біла футболка метляла вже далеко. Басмач вилаявся своєю мовою. Самолюбство його зачепили, але Стас правий — у них зараз важливіші проблеми…

Троє і мільйон

— Вони не говорили, куди збираються?

— Ні. Мовчали всю дорогу. Тільки ось цей, — дачник кивнув на труп Шевеля, — командував: ліворуч поверни, праворуч поверни, газуй…

Майор Харченко не дивився на дачника. Запхавши руки в кишені камуфляжних десантних штанів, він роздивлявся труп, немов намагався прочитати щось на тому, що колись було обличчям, молодим і симпатичним, яке, без сумніву, подобалося дівчаткам.

— Послухайте… Товаришу… Як вас… Послухайте…

Цей переляканий мужик виводив майора Харченка з рівноваги: всю дорогу він канючив, скаржився, що його мало не вбили, тепер труситься, ниє, до ладу не може відповісти на жодне питання.

— Так, — він повернувся до дачника. — Слухаю.

— Давайте відійдемо звідси… Цей покійник… він страшний, мене занудить… Спекотно й кров’ю пахне…

Майор Харченко стенув плечима. Йому особисто все одно — хоч десять трупів. Але, щоб позбавити своїх вух зайвого ниття, він відійшов до сосни.

— Кажете, їх лишилося троє?

— Троє! — закивав дачник. — Один такий…

— Ви вже це казали! У них були речі? Чемодан, сумка…

— Рюкзак! Вони через нього постійно сварилися. Щось не могли поділити, цей хлопець… вбитий… говорив про якусь частку… свою частку… і якогось Олежку, якого залишили жити без частки…

— Гаразд. У вас лопата є?

— У багажнику. Але до машини я не підійду… Вибачте, але я не можу дивитися на кров, на мертвих… Навіть у кіно…

— Стеблино! — гукнув майор Харченко якомусь хлопцеві. — Візьми лопату в багажнику «Москвича» і закопайте з кимось трупєшник! — Потім кинув дачникові: — Зараз ви поїдете додому. І про те, що сталося, краще нікому не розповідайте.

— Але… товаришу…

— Ви поїдете додому, — повторив майор Харченко, і дачник перестав для нього існувати.

Він підійшов до своєї машини, щоб зателефонувати. Телефон у салоні машини — штука зручна, але в місті лише чотири таких машини, і це бентежило майора Харченка. Він не любив бути на виду. Але від зручностей теж не хотілося відмовлятися.