Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Нічого не вийде, Стасику! — думка про те, що ці двоє можуть змитися з грішми, повернула Шевелю впевненість у собі. — Гого, не віддавай їм рюкзак! Вони повинні повернутися за нами!

— Вам я його теж не лишу!

— Не дурій! — Басмач стиснув лікоть Стаса. — Шефе, тримай його в себе. Не віддавай Гозі, в разі чого — стріляй! А сам ти далеко не втечеш, одноногий!

Стас неохоче віддав рюкзак. Шевель учепився в лямки мертвою хваткою, сховавши під його зеленим боком руку з пістолетом. Гога покрутив пальцем біля скроні. В нього й думки не було тікати з грішми, скориставшись відсутністю Стаса й Басмача і плачевним станом Шевеля. Але зараз йому дуже закортіло зробити це. Їм назло…

Машину ловили хвилин двадцять. Ніхто не хотів зв’язуватися з двома підозрілими хлопцями, один з яких — азіат, від яких всього можна чекати. Нарешті їм пощастило — непоказний, старенький «москвичок» гальмонув біля тротуарного бордюра. Водій, мужик років сорока, одягнутий у замусолену білу футболку з линялим написом «Sport», сині тренувальні штани, кеди і з джинсовою панамкою на голові, стурбовано запитав Стаса, який зазирнув у салон:

— Що у вас, хлопці?

— Пацан ногу поламав. Йти не може. До лікарні б…

— «Швидку» викликайте!

Басмач спокійно відчинив задні дверцята і вмостився на сидіння.

— Ви… Я не зрозумів…

— Пістолет він тримає справжній. З повною обоймою. — Стас здивувався власному спокою і байдужості. — Поїхали, дядя…

Поки Шевеля й рюкзак вантажили в машину, Басмач тримав пістолет у витягнутій руці, вперши дуло водієві у панамку. Коли всі нарешті вмостилися, він звелів:

— Рушай, друже!

— Куди їхати? — тихо запитав полонений.

— А куди їхав?

— На дачу… Відпустка в мене, — невідомо навіщо додав він.

— Нам по дорозі, — сказав Басмач.

— Виїдеш за місто — повернеш до дач, там є поворот на грунтову дорогу. Ти все зрозумів? — поцікавився Шевель.

Машина рушила з місця…

Басмач звелів зупинитися, коли вони достатньо заглибилися в ліс.