Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Так. На хлопців уже сверблячка напала — не дочекаються…

— Квартиру знайшов?

— Два дні тому. Живуть пенсіонери, якраз на околиці. Він — ветеран війни, праці й партії одночасно, тому телефон працює справно. Я їм нагрузив, що приїхав у довготривале відрядження, готелі всі забиті… Симпатичні, наївні, самотні люди, повірили.

— А чому б не повірити?

— І то правда… Запиши номер телефону…

Олег черконув номер на долоні.

— Значить так… Тільки-но я засікаю кур’єрів, відразу дзвоню тобі на цей телефон. Попередь своїх добрих старих, що завтра від’їжджаєш, заплати їм щедро, навіть більше, ніж обіцяв, хай про тебе лишаться тільки кращі спогади. Це ніколи не завадить. Попроси, аби не займали, якщо можуть, телефону: ти чекаєш важливого дзвінка в службових справах. Отже, я дам тобі прикмети машини, і ти відразу ж починаєш діяти.

— Далі все піде за планом, братан! Якщо кур’єри вирішать, що зрізати кут зручніше, хлопці їх не випустять.

— Домовленість нашу не забув?

— Зроблю все, що в моїх силах…

— Завтра вранці…

— Нарешті! — стиснута в кулак правиця Басмача ляснула у ліву долоню. — Коли?

— Васю, що з фірмовим «газоном»? — Шевель проігнорував його питання.

— У будь-який час, Шефе!

— Чудово! Завтра ви утрьох повинні бути на місці вже о дев’ятій ранку і чекати сигналу.

— Довго чекати? — Басмач, обділений увагою, спохмурнів.

— Видно буде… Стасе, обшарпану тачку знайшли?

— Вона перевершила всі сподівання, Шефе! Де її Петруня тільки відкопав? Нікому в голову не прийде, що на цьому брухті їздять гангстери.

— Гаразд, гангстери, слухайте вашу задачу. Неподалік від того місця, де треба розходитися, є здоровенний щит: «Бережіть природу!» Олень ще там намальований на тлі сонця, що сходить…

— Ясно, знаю! Далі! — квапив його Стас.