Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— На дев’яту ви повинні бути там і чекати мене. Скільки чекати — не знаю. Це єдине, чого я не знаю точно… Поїдете на двох машинах. Стасе, я тобі показував, де живе Степанович. Ось ключі, сьогодні забереш у нього з гаража «шістку», він в курсі.

— А навіщо друга машина? — здивувався Петруня.

— Раз я кажу — значить, мені це потрібно, ясно? Тільки-но я з’явлюся — це означає, що наші клієнти вже в дорозі. Ви швидко їдете до перехрестя і чекаєте аварії. Дочекалися — негайно на висхідну і по рації оголошуєте Василеві готовність номер один. Я скажу, як виглядає машина, яку ми чекаємо. Якщо вона проїде мимо — значить, нам не пощастило. Якщо поверне — ви знаєте, що робити. Всім усе ясно?

— Так, Шефе! Питань нема!

Стас висловив загальну думку.

Цієї ночі Шевель довго не міг заснути. Якщо дозволяли обставини, він намагався працювати сам або з мінімальною кількістю компаньйонів. Чим більше людей в ділі, тим імовірніше, що хто-небудь у чому-небудь проколеться. У собі Шевель завжди був певен. Він уже знав, яким чином завтра вранці аварія на трасі перекриє рух. Це буде дуже складний і ризикований трюк, але Шевель не міг придумати інших варіантів, що гарантували б йому можливість зникнути з місця, скажемо так, злочину і залишитися при цьому живим і здоровим. Так, він зробить свою справу швидко і вчасно, а от чи можна покластися на інших? Коли Стас сказав, що питань нема, він не повірив. Питання були як у нього, так і в кожного з п’ятірки. Але всі вони вирішили промовчати, довіритися йому, а от потім… Цього «потім» не уникнути, він казав це Олегові, але того турбує лише власна — левова! — частка. Чи можна покластися на когось із них повністю?..

Не спалося і Стасові. В успіху операції він не сумнівався. Хоча б тому, що ані йому, ані іншим хлопцям ніколи ще не доводилося, образно кажучи, грабувати на великій дорозі. А новачкам щастить, це загальновідомо. Як професійний гравець в азартні ігри, Стас довіряв прикметам. Ось тільки чи звернуть кур’єри із зручної асфальтованої траси на грунтову дорогу заради скорочення шляху? Потраплять у пастку чи ні?

Про це саме думав і Петруня, перевертаючись з боку на бік на дивані. Ще він боявся, що доведеться стріляти. В людину, а не в стовбур липи. Він боявся вбивати.

Басмач не боявся. За свої двадцять два роки він уже вбив більше десяти чоловік. Перший раз це трапилося під час бійки. Він спочатку навіть не зрозумів, у що це м’яке устромився його ніж, який він витягнув лише для того, аби налякати супротивника, і чому бійка раптово припинилася… Потім він узявся за зброю, щоб вигнати із своєї землі клятих турків… Останній раз він вбив близько трьох місяців тому. У бідолахи були гроші, Басмач тоді бідував… Перед тим як заснути, він подумав про те, що лягавому все ж таки вірити не можна. Слід налякати його. Хай знає: в разі чого перша куля йому в голову. Він подивився на Нінку, що сопіла під боком, і вирішив, що їй теж не жити довго. Шкода її, хороша, але у вовків-одинаків свої закони…

Гога заснув, ледь торкнувшись головою подушки. В цьому житті його мало що хвилювало і турбувало. Якщо мати не погодиться прогнати Федора Павловича, побачивши купу грошей, він сам піде звідси. Гроші є — проблем нема. Все дуже просто.

Василь теж засинав зі спокійною совістю. Забрати гроші в злочинців — обов’язок будь-якої порядної людини. І в першу чергу — міліціонера. З дружиною проблем не буде — її більше хвилює, скільки грошей, ніж те, звідки вони. Якщо щось там таке — вона зрозуміє, баба не дурна. Невже вони не знайдуть, як витратити п’ятдесят тисяч?

Олег Баскін цієї ночі спати не лягав. Він сидів біля прочиненого вікна і смалив цигарку за цигаркою. Олег прекрасно уявляв собі, що почнеться, якщо завтрашня операція завершиться успіхом. Він усвідомлював, що зникнути відразу ж — це все одно що самому написати зізнання. Але знав він і те, що вирахувати, звідки пішла інформація, не складе особливих труднощів. Багато часу це теж не займе. Отож можна просто не встигнути зникнути. Взяти цей мільйон — справа в принципі не складна. Ніхто не чекає нападу. Операція трошки ускладнена, можна було просто поїхати за кур’єрами і напасти, вибравши слушну хвилину, але хлопчаки — не професіонали, кур’єри ж будуть вкрай обережними і надзвичайно уважними, дилетантського «хвоста» одразу помітять, тому хай їдуть спокійно… Складніше відвести від себе підозру в ситуації, коли інших кандидатів у підозрювані немає і не передбачається.

Олег тяжко зітхнув і запалив нову сигарету.

Світало…

Гаманець або життя!

— Жарко сьогодні буде, — сказав Вася, позіхаючи й потягуючись. — Чув, я завжди дивувався, як це у вас у ватяних халатах всі ходять, коли паливо таке, що здуріти можна?

Басмач вороже зиркнув на добродушного сержанта, хотів лайнутися, але промовчав і оглянув місцевість.

— Чув, а правда, що у вас там на кожному кроці гадюки? Кобри всякі, потім ці, як їх, чорт… Словом, гидота різна?

— Правда, — серйозно відповів Басмач. — Тому в нас усі й ходять у халатах. Через халат змія не вкусить. І взагалі, халат цей відлякує зміюк. Запах особливий у нього. І колір.

— Так спечешся ж, як картопля!