Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Від зміїного яду швидше помреш.

Василь почухав потилицю і гмикнув.

— Да-а… Ну його в задницю, таке життя… Я б не витримав, чесно кажу. І зміюк боюся, і спеку не переношу…

Басмач про себе обізвав сержанта ідіотом і рушив до посадки. Місце для себе він уже вибрав, вони зі Стасом і Гогою сюди два дні тому приїжджали. Вмостившись у густій траві за сосною, гукнув:

— Видно мене?

— Нє-е-е! — відгукнувся Василь.

— А так? — Басмач ледь підвівся, обпершись на зігнуті в ліктях руки.

— Норма-ально!

Гога мовчки сидів у затінку машини й палив. Він знав, що високе жито сховає його надійно.

Басмач лишив автомат під деревом і підійшов до Василя.

— Звідси місцевість добре прострілюється. І цілитися зручно.

Вася кивнув.

— Ти — теж чудова мішень. У тебе я вже точно не промахнуся.

— Це ти до чого? — Від спокійного тону Басмача по тілу Василя пробігли мурашки.

— Якщо я побачу, що ти, лягавий, не наша людина… Якщо в мене будуть хоча б маленькі сумніви… Ти зрозумів, ля-га-вий?

Василь безпорадно глипнув на Гогу. Той не звертав на їхню розмову жодної уваги.

— Я бачу, ти зрозумів. Я не промахнуся, — повторив Басмач і раптом посміхнувся. Все ж таки мента налякати вдалося…

Василь приречено зітхнув, демонстративно відвернувся і розстебнув ще два гудзики на форменій сорочці.

День обіцяв бути спекотним…

— Шевель! Вони вже тут!