Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Басмач перевірив барабан — всі шість набоїв акуратно сиділи у гніздах.

— Тобі, я бачу, не тільки розмовляти ліньки… Запасні маслюки є?

Гога кивнув, забрав у Басмача револьвер і вийшов на середину галявини. З цього місця до великої, розлогої липи було близько п’ятдесяти метрів.

Басмач тицьнув Петруні «Макарова», сам видобув із сумки автомата, хвацько клацнувши, під’єднав магазин і взяв зброю на ремінь.

Стас вже стояв біля Гоги. Обидва цілилися у стовбур липи.

— Стріляємо по моїй команді! — звелів Басмач. — Раз… Два… Вогонь!

Перші два постріли злилися в один, потім заляскотіли врізнобій. Кожен зробив по три постріли — економили набої. Скінчивши стріляти, Гога сховав нагана за пояс і неквапно рушив до мішені. Стас та інші посунули за ним.

У стовбурі липи сиділо чотири кулі.

— Слабенько, пацани, — резюмував Басмач. — Кучності немає. Рука в тебе, Стасику, ходить в різні боки…

— «Макаров» — паршива зброя…

— Дивись, юначе!

Басмач відбіг на висхідну. Ремінь автомата змією ковзнув з плеча. Смаглява рука, що стискала пістолет, піднялася паралельно землі.

Хлопці ледь встигли відскочити подалі від липи. П’ять куль, одна за одною, вп’ялися майже поряд. Басмач самозакохано зігнув руку в лікті і дмухнув у дуло, як ковбой у старих вестернах.

— Що заважає поганому танцюристу, Стасику? Не знаєш?

— Не викаблучуйся, снайпер!

— Давай ще раз!

— Слухай, ми ж, у принципі, стріляти не збираємося! Це гармидер…

— Ти думаєш, більше ніколи в житті тобі це не знадобиться, еге? Йди сюди, кажу! Стріляти будеш!

Стас став біля Басмача й націлився. Гога і Петруня вмостилися поруч на траві.

— Руку напружуєш… Зігни, розслаб… — команди лунали рвучко. — Врахуй — дерево стоїть, ворог не буде чекати, він теж стрілятиме… Цілься під обріз… Руку розслаб, кажу! Так… Вогонь!