Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Рука все ж таки здригнулася, і куля пішла праворуч, зрізавши тріску з краю стовбура.

— Гей, Стасе, я поставив на тебе долара! — вигукнув Петруня.

Стас стрельнув ще двічі. Цього разу вдаліше — кулі лягли недалеко одна від одної.

— Нормально. Давай ти, — кивнув Басмач Петруні.

Той знехотя підвівся і взяв пістолета.

Стріляв Петруня погано. Зброї він боявся, рука ходила ходором, у стовбур не влучила жодна із шести куль.

— Важкий випадок, — посміхнувся Басмач. — У нас, у Фергані, такі довго не жили. Або ти — або тебе. Закон такий. Я б тебе в діло не брав.

— Ага! Думаєш, мені хочеться з чуркою бабки ділити?

Посмішка сповзла з обличчя Басмача. Очі зіщулилися до тоненьких щілинок. Слово «чурка» виводило його з рівноваги. А тут його так називав кожен. Якщо не в очі, так поза очі.

Він рвучко нахилився — і автомат пурхнув йому до рук. Оглушливо голосно клацнув затвор.

— Повтори, шакал, що ти сказав!

Петруня, зробивши велетенський стрибок, відскочив назад і витягнув руку з пістолетом.

— Не рипайся, козел! З двох метрів і їжак вцілить!

Стас, який не чекав такої різкої зміни подій, безпорадно замахав руками. Гога спокійно підвівся із землі і так само спокійно, немовби робив це щодня, став між хижим дулом автомата і тупим пістолетним рильцем.

— Йди геть! — волав Басмач, але Гога легко відсторонив дуло від своїх грудей і похитав головою.

Стас на той час оговтався і, підхопивши попід руки Петруню, поволік його за дерева.

Басмач тягуче, заковиристо і люто вилаявся.

— Коран забороняє, — дозволив собі заговорити Гога.

— А пішов ти зі своїм Кораном…

Басмач так і не зрозумів, на що натякає Гога: забороняє Коран вбивати чи лаятися. Він і не прагнув вникнути — іслам та релігія взагалі його мало цікавили. Опустивши зброю, він рушив до машини. Стрільби, само собою, припинилися.