Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Добре, поговоримо ще… Валимо звідси! А з Нінкою я розберуся… Цей козел у розшуку, не вічно ж йому тут сидіти…

…Угледівши кров на лобі Басмача, Нінка скрикнула. Він не пояснив їй нічого, дозволив промити рану і замазати йодом, а потім спитав:

— Пожерти є щось?

Бас Федора Павловича було чути вже на третьому поверсі. Гозі розхотілося йти додому, але він пересилив себе і встромив ключа у замкову шпарину.

Бас стихнув, тільки-но Гога опинився у квартирі. Не маючи жодного бажання вітатися з Федором Павловичем, він одразу пройшов до кімнати й увімкнув телевізор.

Федір Павлович з’явився за хвилину, загородив собою екран і простягнув руку:

— Здрастуй, Георгію!

Гога не помічав його руки.

— Привітайся, — у дверях стояла мати.

Гога зиркнув на неї. Щось в її очах змусило його злегка потиснути простягнуту руку.

— Як твої справи? Працюєш?

Гога кивнув і показав великого пальця.

— Червень закінчується. Поступив би до інституту або технікуму, — Федір Павлович сів поруч і ляснув Гогу по коліні. — Хлопець ти не дурний, пляшки й без тебе є кому приймати. Мати хоче, щоб ти вчився. Освічені люди можуть робити гарні гроші.

Гога лише якісь дві години тому дістав можливість здобути півмільйона без диплома про вишу освіту, тому нічого, крім посмішки, слова Федора Павловича в нього не викликали.

— Либишся? Ну-ну… Коли-небудь ти порозумнішаєш, Георгію… Слухай, що в тебе за манера така — мовчиш, коли з тобою розмовляють? Ти, мабуть, хворий…

Поставивши діагноз, Федір Павлович підвівся.

— Подумай над моїми словами, Георгію. Я сподіваюся, ти приймеш правильне рішення… проведи мене, Людо, — кинув він матері і вийшов.

Мати повернулася через десять хвилин.

— Ну, чому ти так з ним? — стиха запитала.

— Я просив, — намагаючись не дивитися на неї, відповів Гога.