Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

Біля під’їзду він зупинився і замислено запалив. З Нінкою він живе майже два місяці. Вона вчиться у технікумі та мешкає у квартирі троюрідної сестри, яка, просидівши в дівах до тридцяти років, гайнула з несподівано вигулькнулим чоловіком — штурманом далекого плавання — до Владивостока. Нінка назирала за квартирою і акуратно пересилала сестрі гроші. До Басмача вона ставилася як до романтичної екзотики, а він користав з неї практично, без жодної романтики — окрема хата в тихому районі нічим не примітного обласного центру його цілком влаштовувала. Трошки заважав Шах, розжалуваний залицяльник. Він підстерігав її в різних місцях, як правило, п’яний, погрожував пустити кров і лупцював. Сьогоднішній випадок був четвертим. Басмач і раніше застерігав Шаха, але далі усних попереджень не наважувався: нелегальне становище…

Сьогодні він вирішив нарешті вдатися до рішучих дій. Скоро в нього будуть гроші, тоді його ніщо тут не втримає.

Він запхнув руки в кишені куртки і впевнено закрокував вулицею. Дійшов до її кінця, збочив направо, через двісті метрів — знову праворуч. Між будинками він орієнтувався впевнено.

Була вже восьма вечора. Звичайно в цей час Шах з компанією кучкуються в дитячому садку, п’ють і теревенять до дев’ятої, а потім валять на дискотеку.

Вони й сьогодні сиділи тут! Голос Шаха було чутно далеко за межами дитсадка. Вся компанія гуртувалася в альтанці.

Басмач став, широко розставивши ноги, і голосно сказав:

— Альо, дітвора! Кінчай базар, од вас дуже багато галасу!

— Це хто там такий крутий? Голос знайомий… — почулося у відповідь. — По-моєму, мужики, монголо-татари знову воювати зібралися!

— Чурок багато розвелося! — вигукнув Шах. — Вже й похєзати ніде — кругом чурбани! Якого хріна тобі треба?

— Вийди, Шах! Побалакати треба!

— Нема про що нам з тобою балакати! Зрозумів? Вали звідси! Чурка!

Його підтримав дружний регіт. Басмача вже знали всі, побоювалися його також всі, й не кожен міг поперти на нього навіть по п’яні.

Басмач скреготнув зубами.

— Топай сюди, я сказав! Або я тебе за вуха витягну!

Регіт ущух. Це було вже серйозно.

— Ти мені заважаєш відпочивати! — Шах відштовхнув когось, хто намагався його стримати, і вийшов з альтанки. Він ще тримався на ногах, але бравада свідчила, що випив він вже достатньо. — Чого тобі?

— Дай Нінці спокій. Баба — моя. Це — останнє попередження.

Басмач не підвищував голосу, від цього ставало моторошно.

— Яку Нінку? Котра з тобою, брудним, спить? Вашого, чурбанського, тут нічого нема, ясно? Дівки теж наші! Вона дістала те, що заслужила, і ще отримає! Зрозумів?

Басмач витяг руки з кишень. Правиця стискала ножа.