Розділ «Андрій Кокотюха Шлюбні ігрища жаб»

— Я ж говорив, що хлопці надійні! — сказав Стас.

— А питання можна, Шефе? — спитав Петруня.

— Навіть треба!

— Як бабки ділити будемо?

Аналогічне питання читалося на кожному обличчі.

— Я чекав, що про це піде мова. — Делікатний момент, слід бути обережним. — Двісті п’ятдесят беру я, решту ви ділите між собою. Думаю, це справедливо. Хто найрозумніший, порахуйте, скільки випадає на рило?

— По п’ятдесят кусків! — випалив Петруня.

— Кого не влаштовує? — Шевель обвів компанію уважним поглядом, намагаючись вгадати, хто з них зчинить бучу.

Зі Стасом все в порядку — його частка буде вищою, про це домовлено, але всім знати це не слід. Василь… Цей і п’яти штукам зрадіє… Гога… Йому, здається, все одно: скільки дадуть, стільки й візьме… Басмач… Очиці блищать, вже щось задумав… Петруня… Цьому точно мало, зараз всім про це скаже…

І Петруня справді роззявив було рота, збираючись заперечити, але Стас помітив це, зрозумів, який камінь може скотитися з гори, спричинивши лавину, й голосно сказав:

— Навіщо ділити шкіру невбитого ведмедя, хлопці? Грошей ніколи не буває багато. Якщо зараз почнуться претензії, ми ніколи не дійдемо згоди.

— Правильно! — підтримка з боку Басмача була досить несподіваною для Стаса. — Треба зараз все зробити для того, щоб гроші від нас не втекли. А поділити їх, — його очі знову на мить блиснули, — ми завжди встигнемо.

— Інші думки? — спитав Шевель.

Інших думок не було.

— Добре. Хто вміє водити машину?

Машину водили всі, крім Гоги й Басмача.

— Хто не вміє стріляти?

Відгукнувся лише Петруня.

— Зовсім не вмієш? — здивувався Василь.

— Школу міліції я не закінчував, — ущипливо сказав Петруня. — 3 воздушки в тирі стріляв. Армію проканав — печінка хвора… За півтори штуки, хе-хе, запросто захворіти можна…