Розділ «В’язниця душ »

— Той чоловік задер голову, роззявив рота і почав щосили втягувати в себе повітря...

Поліцейські вкотре стримались від реготу.

— Що ж, пане Курко, тепер дозвольте сказати дещо мені, але не лякайтесь... Хоча куди вже там далі, — мовив комісар. — Я остаточно згадав один випадок, який трапився, здається, рік тому. Десь на Замарстинові (тепер я переконаний, що у вашому будинку) сталося цілком тривіальне, на перший погляд, убивство: лакей, що знімав кімнату на горищі, прикінчив повію, яку привів до себе. Ми шукали його, але знайшли вже також мертвим. Чоловік наклав на себе руки.

Не тільки Курка, але й Самковський тепер здивовано глипав на свого шефа. І вже точно нікому не хотілося сміятись.

— Отже, це їхні привиди ніяк не знайдуть спокою, — промимрив студент.

— Я такого не сказав, пане Курко, — заперечив Вістович. — Але давайте завтра ми навідаємося до вас у гості, якщо ви не заперечуєте.

Тадей хитнув головою, показуючи, що не проти.

— До речі, де зараз той дивний чоловік? — запитав Самковський.

— Мені невідомо,— підводячись, сказав студент. — Він приходив увечері, а я відтоді не буваю вечорами вдома. Попросився ночувати в учня. Батьки хлопця погодились, щоб він займався математикою частіше.

— Чому? — недбало перепитав ад’юнкт.

— Здається, в нього більше немає уроків музики, — одягаючись, відповів Курка.

— Більше немає уроків музики, — задумливо повторив комісар.

Він запалив чергову цигарку і трохи поспостерігав, як горять краї тонюсінького паперу і тютюн.

— А який інструмент вивчав ваш учень, вам відомо?

— Клавір, — відповів Курка, з тривогою поглядаючи у темне вікно. Схоже, йому зовсім не хотілося йти посеред ночі самому. — Відверто кажучи, я втішений, що його вчителька музики захворіла. Більше уроків математики — більше заробітку. І дах над головою... Послухайте, панове, а вам в який бік зараз? Ви ж також виходите?

— Виходимо, — підтвердив комісар, — і з радістю вас проведемо.

— Чудово! — вперше за вечір зрадів студент.

— Але ось що, пане Курко, чи не могли б ви дізнатися дещо про цю вчительку музики? — запитав Вістович.

— А навіщо вам? — не второпав той.

— Скажімо, я також зацікавлений у грі на клавірі...