Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Ні, мій чоловік заборонив нам бачитися і не пускав Марію на поріг.

Ось і сама Марія заходить до кімнати з великою тацею, на якій чашки з чаєм, порцелянова розетка з варенням, цукерниця й тарілка з печивом.

— Допит триває? — питає вона і невдоволено струшує рудою гривою. Виставляє чашки з чаєм на стіл. Я дивлюся на неї з янгольською посмішкою.

— Про всяк випадок, шановна Маріє, нагадую вам, що на вулиці стоїть ціла юрба газетярів, які бачили, як я заходив сюди, цілий і неушкоджений. Вони чекатимуть, коли я вийду. Якщо цього не станеться, то вони дуже здивуються. Ну, коли виявиться, що мене узяв якийсь грець, то не минути вам пояснень поліції.

Я посміхаюся і беру чашку. Дмухаю на гарячий чай, бачу подив в очах Олени, та де ж я її міг бачити? Я такий заклопотаний цим питанням, що навіть не радію, коли Марія червоніє і хапає мене за руку.

— Зупиніться! Не пийте! — сичить вона.

— Маріє! — підхоплюється Олена.

— Снодійне чи отрута? — спокійно цікавлюся я.

— Не важливо, не пийте, — червоніє Марія.

— Маріє! Ти зовсім збожеволіла! — Олена промовляє це тихо, і на очах її сльози. Вона повертається до мене.

— Іване Карповичу, давайте припинимо цю гру. Я винна у смерті свого чоловіка і готова нести відповідальність.

— Олено, замовкни! — Марія кидається до сестри.

— Припинити! — гаркаю я і дістаю для серйозності револьвер. Не погрожую ним, просто показую. — Маріє, сідайте. І жодних різких рухів.

— Олено, в нього нічого немає! Його слава розрахована на провінційних дурників! Він блефує! — кричить руда сестра.

— Чому ж нічого? — дивуюся я. — Ось дещо є. Не впізнаєте? — я дістаю білу перуку, яку знайшов у шафі Марії. Її обличчя красномовно свідчить, що вона не чекала. Почервоніла, блимає очима.

— Що це? До чого це?

— До однієї історії про підступну красуню, яка закрутила голову одному бандиту і поманила за собою з Одеси до Херсона.

— Я не розумію!

— А в Херсоні привела його на вірну загибель, хоча бандит просто хотів заробити побільше грошей. Як ви їх посварили, Маріє? Як примусили почати стрілянину?

— Я не розумію, що ви верзете, ви мене не обдурите, зараз я викличу поліцію і...