Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

І справді, двері відчиняються. Виходить Марія, руда красуня.

— Що вам?

— Є розмова.

— Що ж, заходьте.

Натовп аж скрикує з подиву, бо нікого ще не пускала.

Я заходжу до двору, піднімаюся сходами, ось уже в будинку.

— Що вам потрібно? — руда не приховує свого роздратування.

— Поговорити з вами і вашою сестрою.

— Нам немає про що балакати! Хіба що поліція схоче дізнатися, для чого ви обманом заходили до будинку! — пирхає на мене Марія.

— О, думаю, що я зможу розповісти поліції про багато цікавих речей, — посміхаюся.

— Що ви маєте на увазі? Думаєте, я злякаюся? Залиште ваші фокуси для підліткових журналів!

— Які фокуси? Лише кілька фактів та речових доказів. То де ваша сестра?

— Вона не хоче розмовляти з вами!

— Неправда, — чується тихий голос за моєю спиною. То увійшла мадам Семенова.

— Олено, будь ласка, вийди!

— Ні, я хочу поговорити з Іваном Карповичем, — вона каже тихо та твердо. Її сестра дратується, але не може нічого зробити. — Ходімо до зали.

Ми проходимо, сідаємо за стіл.

— Хочете чаю? — питає Олена.

— Якщо можна.

— Маріє, будь ласка, — звертається вона до сестри. Та дратується, але підводиться і йде.