Розділ «Частина друга: Від постаменту до ешафоту»

— Іване Карповичу, радий вас бачити! — підбіг до мене тиснути руку. З ним була якась невеличка валізка, повна, аж боки повипиналися.

— Доброго дня, — я був здивований, і він це помітив.

— Впізнаєте? Я лікар Шиманський, ми з вами познайомилися...

— Впізнаю, впізнаю! — перервав я його, щоб зайвого при візнику не патякав, бо ж більшість їх на поліцію працюють, а роменська поліція мене не любить. — Прошу за мною.

Провів його у садок, де ми сіли за стіл в альтанці. Я попросив Уляну Гаврилівну зробити нам чаю. Лікар мовчав, поки вона не пішла.

— Іване Карповичу, я прибув до вас за дорученням у дуже важливій справі, — він зробив паузу, а я зобразив байдужість. — Ви, мабуть, здогадуєтеся, що я є членом одної організації, яка має на меті встановлення у нашій державі справедливого ладу.

— Що ви з бунтівників, я здогадуюся. Але не розумію, які у вас можуть бути справи до мене.

— Ми пропонуємо вам очолити організацію, яка стане легальним крилом нашої партії.

— Що? — чесно кажучи, він мене здивував.

— Іване Карповичу, наближається війна А війна — це час, коли влада слабшає. Згадайте Японську, тоді ми ледь не скинули царя. Зараз війна обіцяє бути значно важчою і не десь далеко, аж за Сибіром, а тут, поруч.

— Я прихильник правлячого дому і...

— Іване Карповичу, послухайте мене. Кілька хвилин, ознайомтесь із пропозицією, а потім уже вирішуйте. Будь ласка.

Я мовчу, він задоволено посміхається.

— Так ось, цілком можливо, що складеться ситуація, коли нинішня влада захитається. Так, зараз ми спостерігаємо патріотичне піднесення, усі тільки й говорять, що про розгром тевтонців, згадують Олександра Невського. Але німці й австріяки досить сильні, то цілком можливо, що блискавичної перемоги не буде. Війна може затягнутися. Великі втрати, порожня казна, невдоволення на місцях, економічна криза — все це боляче вдарить по авторитету влади, яка може впасти, ніби стигле яблуко. І тут важливо, у чиї руки влада впаде. Ми хочемо, щоб у наші. Ми сподіваємося, що в імперії нарешті відбудуться вільні вибори, і ми мусимо їх виграти. Для цього хочемо мати легальну та численну організацію з розгалуженою мережею по всій країні. І саме цю організацію ми пропонуємо очолити вам.

— Ні, — без жодного сумніву кажу я.

— Нагадую, що організація буде діяти виключно в межах закону. А вам ми пропонуємо двадцять тисяч як разовий платіж за вашу згоду і надалі по п’ять тисяч рублів щомісяця. Це ваша нагорода, на розбудову партії гроші будуть виділятися окремо.

— Ви що, почали друкувати рублі самотужки? — сміюся я.

— Повірте, у нас є гроші, — він ставить валізку на стіл, відкриває її. Я бачу тлусті пачки купюр. — Тут разовий платіж і сума за перші три місяці.

— Але чому я? — дивлюся на гроші, наче не можу від них відірватися.

— Бо ви дуже і дуже популярні в народі.