Я підводжуся. Лікар здивовано дивиться на мене.
— Геть звідси, — кажу йому.
— Чому, Іване Карповичу, чому?
Наставляю на нього револьвер, він підхоплюється.
— Рахую до трьох. Якщо не втечете, пристрелю як собаку.
— Іване Карповичу! — він розгублений.
— Раз.
— Це безглуздя! — він у паніці.
— Два.
— Іване Карповичу! — він у відчаї.
— Три.
Я б’ю його в обличчя, лікар падає. Підхоплюю його, тягну через двір.
— Хто це такий? — питає граф, який вийшов у двір позайматися з гантелями.
— Шахрай, — я тягну далі.
— Вони чи зовсім подуріли? — дивується Маєвський. Раніше б він почав розпитувати, що до чого, але тепер захоплений підготовкою до війни.
Я витягаю лікаря на вулицю, кидаю до брички. Візник здивовано дивиться.
— До Ромен, швидко! — наказую я.
Візник наганяє двійко коней, і ось уже котимося по дорозі. Лікар ще не отямився. Я думаю, що скажу в поліції. Без особливих деталей розповім, що цей негідник хотів мене завербувати до лав бунтівників, а я відмовився.
— Поспішай! До поліцейського відділку! — кричу я візнику і звертаюся до ще непритомного лікаря. — Я тобі покажу, як пропонувати зрадити государя! На каторгу підеш!
Візник усе чує і перелякано озирається.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина друга: Від постаменту до ешафоту“ на сторінці 170. Приємного читання.