Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Та думаю, що вбили його в майстерні. Цей Сверстюк, він же непростий був.

— Чому це?

— Знаєш, що у нього над воротами вирізано було?

— Що?

— Ніж та сім чарок.

— Ніж та сім чарок?

— Ага Оце ось ніж посередині стирчить, такий з вигином, татарський, а навколо нього сім чарок наче витанцьовують.

— І що це значить? — дивуюся я.

— Не знаю. Тільки от ніде більше такого не бачив. І воно ж так вирізано, що якщо не придивлятися, то і не побачиш. Дошка на сонці вигоріла, дощами вимита, потріскана Але обізнана людина помітить і зрозуміє.

— То ти думаєш, що Сверстюк того панича вбив?

— Вбив. Точно вбив.

— Але навіщо?

— Коней забрати. Це вже я потім зрозумів. Інколи я коней сам продавав, а інколи циганському барону одному здавав. І кілька разів так бувало, що я коней пригнав, а в барона вже якісь стоять. Дивно, думаю, по нашому повіту тільки я цим займаюся. А потім раз самого Сверстюка бачив у барона. Зрозумів я, що то він коней циганам продає. І ділитися зі справником йому не треба, бо ж ніхто до поліції за тих коней не звертається! Ось так працював!

— Кажуть, що після того, як майстерня згоріла, ще дехто звідси поїхав.

— Та поїхали.

— Невідомо, куди?

— Кажуть, до Сибіру. Але не вірю.

— Чому?

— Тому, що люди до Сибіру по добрій волі лише через землю їдуть. А цим усім земля не потрібна була. Вони ж при дорозі жили, навіть городів не мали. Десь, мабуть, і зараз при дорозі живуть.

Ще побалакали трохи, віддав я Ваньці кисет тютюну, сів на бричку і покотив до земської бібліотеки. Там узяв малу земель довколишніх і почав дивитися. Шукав місцини, щоб на кордоні губерній і на шляхах торгових. Великоруські губернії одразу відкинув, бо ж Сверстюк розмовляв по-нашому, значить, мусив десь тут і оселитися. Також відкинув губернії прикордонні, бо там поліцейський нагляд пильніший. Десь усередині імперії мусило бути. Склав список з десяти місць підходящих і поїхав додому. Там відпочив трохи, а потім пустився в подорож. Найдовшу у своєму житті. Два місяці у бричці проторохтів, аж Чалий мій пилюкою припав. Все їздив та дивився. Проїздив сто рублів Псеульського, мені з його контори ще сто надіслали.