— Так ти ж казав, що згоріли вони, а тепер кажеш, що поліція їх шукала. Брешеш, сучий сину? — дратуюся і револьвером наміряюся.
— Ні! Ні! Я правду кажу! Просто спочатку поліція думала, що втік Сверстюк, шукала його. Козаки дорогами нишпорили! І нас допитували, чи бачили ми його. А потім сказали, що згорів він з родиною, і нас всіх відпустили. Тільки ж не згорів, — несподівано сказав хлопець.
— Як не згорів?
— А так. Тієї ночі, коли пожежа була, я дорогою йшов. І бачив Сверстюка на возі, разом зі всією родиною і слугами. Поспішали вони до Васьки-шинкаря.
— До кого?
— До Васьки, він тут шинок тримав неподалік.
— А чого тримав?
— Бо продав невдовзі і виїхав кудись.
— Вже після пожежі?
— Після. За місяць десь. Дивувалися всі, бо ж грошове місце у Васьки було, при дорозі. Як мужики з ярмарку їдуть, так обов’язково і зупиняться чарку перехилити. Я там частенько крутився, кажу ж, хороше місце було, — аж руки потирає, негідник.
— А зараз що?
— А зараз купив той шинок болгар один. Так цей пес мене і на поріг не пускає! Двічі бив, коли бачив! А таке ж місце, таке ж місце було!
— А ще хтось із придорожніх жителів останнім часом виїхав звідси?
— Ще? Та ні. Хіба що брати Поліщуки, вони на хуторі жили, трохи в ліс якщо повернути, ковальством займалися. Ну і Гаврило Кобець, колій відомий, теж поїхав кудись.
— А куди саме?
— Та кажуть, що до Сибіру. Там же земельки багато, не те що в нас, що й ногою ступнути нема куди. От у мого батька покійного три брати було. Двом старшим батьки землі купили, а двом молодшим сказали їхати світ за очі, землю шукати. Мій батько в Семиріччя поїхав, отримав там землю, а потім його місцеві азіяти вбили. Повернулася мати зі мною-сиріткою! Ох, скільки я горя зазнав! — аж заплакав розбійник.
— Припини скиглити! Якісь родичі чи знайомі тут у Сверстюка залишилися?
— Ні. Він же не місцевий був. Як приїхав, так і поїхав. Ні з ким він не товаришував, ніхто про нього нічого не знав. Хіба що Ванька Порепаний щось п’яний балакав.
— А що саме?
— Та я і сам нетверезий був, не дуже пам’ятаю. Наче що був Ванька у якихось бувальцях.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Найкращий сищик імперії на службі приватного капіталу» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина перша: Назустріч славі“ на сторінці 25. Приємного читання.