Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— А бозна. Ніхто не знає.

— А як вони тут опинилися?

— Та так само, як і ми. Викрали їх, а потім тут викинули. Прокинулися, коли падали.

— Навіщо ми тут?

— Ніхто не знає.

— А чому сонця три?

— Теж.

— А хто вони?

— О, та тут дуже різні люди, Ваню, такий набір, що в житті й не зустрінеш! — невідомо з чого радіє їх благородь.

— Та бачу я. А розкажіть, хто є хто?

— Ну, дивися. Оце у червоному — офіцер британської королівської армії Рідлі Скотт.

— Ну й прізвище!

— То в нас воно дивно звучить, а в них найзвичайнісіньке, як Петренко у вас у Малоросії. Ага, ото біля нього теж в однострої — П’єр Алімадже — зуав, тобто солдат французьких колоніальних військ. Ото в пір’ї весь — ватажок індіанців з Аризони, це штат такий в Америці. Отой чорний і в спідниці — зулуський воїн.

— Який?

— Зулуський. Це такі дикуни, з Африки.

— То ми в Африці? Ви ж казали, що ті чудовиська...

— Крокодили.

— Ага, крокодили, з Африки?

— Ні, кажуть, що це не Африка. Рослини інші і тварини. Так, он отой білявий — це бур.

— Це з ними англійці воювали? — згадую я, про це колись жваво балакали.