Розділ «Частина перша: Назустріч славі»

— Зараз у енциклопедії Брокгауза та Ефрона подивлюся! — побіг у будинок. Щось там шукав, повернувся з товстою книгою та журналом. — На жаль, у енциклопедії статті про Гольмца немає. Але є ось у журналі «Нива» стаття.

— Може, помиляєтеся ви щодо цього англійця? — хвилююся, бо не знаю, що і думати про це.

— Та який там він англієць? — сміється Капуста. — Моя жінка добре знає англійську. Вона заговорила до того Гольмца, а той нічого не зрозумів.

— О, це добре, тоді й жінку візьміть! Будь ласка!

Крикнув і вибіг, швиденько візником на поштамт, дав телеграму київському приставу Воронькові, моєму старому товаришеві з поліції. Далі побіг до «Гіперіону». Там ще досі поліція була, не хотіли мене всередину пускати, та добре, що Хомутинський саме вийшов.

— Миколо Ісидоровичу, будь ласка, допоможіть мені!

— У чому?

— Ви ж сумських банкірів знаєте?

— Звісно знаю, колеги ж!

— А не можете поспитати, чи не замовляв хтось із приїжджих у останні дні банківську скриньку?

— Та ну що ви, це ж банківська таємниця!

— Так ви ж про це не в газетах друкувати будете. І називати імен не потрібно, просто сам факт. Дуже треба.

— Але навіщо? Ви досі цією справою переймаєтеся? Але ж «Зірку Сходу» сьогодні буде знайдено! Пан Гольмц зранку це підтвердив!

— Та куди мені на «Зірку Сходу» замахуватися та з паном Гольмцом змагатися? — аж руками я махаю. — В мене тут своя невеличка справа. Але дуже для мене важлива.

— Ну добре, Іване Карповичу, поспитаю.

— Дуже вам вдячний, Миколо Ісидоровичу.

Тільки з ним поговорив, як бачу, граф біжить. Щасливий, наче вже десять тисяч у нього в кишені.

— Ви куди, Климентію Євграфовичу?

— У важливій справі! — каже Маєвський і ніс дере аж до неба.

— Та ви що? Знову на вокзал?