TextBook – Матінка тебе любить і шанує, – не моргнувши оком, покривив душею парубок. – Та що там мати! Тебе вся Полтава любить. Уся Україна твої пісні співає!
– Стривай, не про пісні річ веду, – вона сторожко й тривожно дивилася йому в очі. – Скажи мені правду: чи кохаєш мене? Чи іншу на мислі маєш? Не перше ж бо літечко ти мене мучиш.
– Коли б моя воля… – вихопилося в нього.
– Ти живеш не по своїй волі? – здивувалась Маруся. – Ой, чує моє серденько, зрадиш ти мене…
Гриць схопив її руки, міцно їх стис.
– Як відступлюся від тебе, то хай ліпше буде мені смерть!
– Вірю тобі, любий. Але гляди… Стережися. Дівки чарівниці, а я, Грицю, й поготів. День тебе не побачу – сама не своя роблюся, а коли зрадиш… З коханням не жартують.
– Люба моя! Та щоб мої очі сонця ясного більше не побачили, якщо від тебе, радість моя, відступлюся! Восени і старостів зашлю! – У ту мить Гриць і сам вірив у те, що казав. – Готуй, серце моє, рушники.
Пригорнув її, тиху й покірну, і все шепотів, збуджено, гаряче, щиро вірячи, що так воно й буде:
– Нову хату над Ворсклою збудуємо, садок посадимо… І будемо вдвох. Самі собі панами-господарями…
Зненацька у вечоровій тиші пролунало гучне й сердите:
– Гри-ицьку-у! Де ти забіг?
Гриць здригнувся і наче від сну золотого пробудився.
– От матінка… На всю Полтаву репетує. І що ти будеш робити?
– Ну й біжи, коли мати репетує…
– Та постояв би, так бач… ґвалтує ж…
– Гри-ицьку-у-у! – залунало трохи не на всю Полтаву. – Та чи тобі заціпило? Куди це ти завіявся?
– Та зараз, зараз, – крикнув Гриць нетерпляче. – Чого б я ото кричав? Не глухий. Уже й постояти не можна.
– Біжи, бо мати голос зірве, – сказала Маруся, кусаючи губи.
Гриць поспіхом чмокнув Марусю в щоку.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто коханців на Кара-Денізі. Засвіт встали козаченьки...» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засвіт встали козаченьки… Повість“ на сторінці 7. Приємного читання.