TextBook Підійшов батько, постояв, крекчучи, присів біля сина.
– Запалити люльки нам, сину, чи що? – порушив мовчанку батько і заходився викрешувати іскру. – А матері не переч. Вона ж і справді тобі лише добра бажає, хоче, щоб ти злиднів не мав… А, грець би тебе взяв! Чи кресало негодяще, чи губка… Уже й іскри не викрешу!
А над Ворсклою не вгавають дівчата:
Зелений барвіночку,
Присунься близенько.
А ти, милий-чорнобривий,
Присунься близенько…
Гриць неспокійно зайорзав на призьбі.
– На шило сів? – буркнув батько. – Чого глину шароварами витираєш?
– Так Марусина ж пісня. То ж вона про мене на вечорницях склала.
– Воно… кахи-кахи… ліпшу дівчину за Марусю і в світі білому не знайдеш… Тільки бідна вона… Мати, може, й права: у житті, крім пісень, ще щось треба… Та чого воно іскра не викрешується? Тьху! Хоч би швидше похід лучився…
А дівчата як не набудуться:
Зеленький барвіночку,
Присунься ще ближче.
А ти, милий-чорнобривий,
Присунься ще ближче…
– Стривай, бабо, сюди не велено.
– Та чого ти причепився, як реп'ях до вовни. Дивись, який огурний! Не до тебе ноги била, не до тебе обачіння маю, то й не рипайся. І не ставай переп'ят на моїй дорозі!
– Щоб з вами збалакати, треба кадуб сала з'їсти.
– Еге, потуру не даю!
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто коханців на Кара-Денізі. Засвіт встали козаченьки...» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засвіт встали козаченьки… Повість“ на сторінці 11. Приємного читання.