TextBook – Вчора й поховали його, сердешного, – тихо одказує мати. – Тепер ось за тебе візьмуться.
– Швидше б уже…
Вартівник смикнув її за рукав сорочки.
– Ходімо, пан суддя тебе чекає.
– Прощайте, мамо.
– Прощай, дочко.
Маруся пішла. Оглянулась. Материна голова снігом біліла.
– Іди, доню, іди, тебе пан суддя чекає.
– І кат…
Маруся зайшла в канцелярію. Полковий суддя сидів за столом, на якому лежали булава і печатка. Ліворуч на ослоні сидів осавул, праворуч – війт.
– Як тебе звати, небого? – запитав суддя.
– Гордія Чурая.
– Дочка покійного Гордія Чурая? – уточнив суддя.
– Гордія Чурая.
Осавул засовався на ослоні.
– Ти, дівко, хоч би честь свого славного батька не ганьбила! Твій батько ворогам голови стинав, а ти свого козака…
– Гордій і за дочку відстраждав у Варшаві, – тихо мовив війт. – За всіх нас голову зложив.
– А його дочка стала убивцею! – знову крикнув осавул. – Та що тут довго балакати, скарати – і все!
– Скарати не важко, – зітхнув війт. – Важче розібратися.
Суддя гостро глянув на підсудну.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто коханців на Кара-Денізі. Засвіт встали козаченьки...» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засвіт встали козаченьки… Повість“ на сторінці 35. Приємного читання.