TextBook Над моєю хатиною чорна хмара стала…
А на мене, молодую, поговір та слава!
Ой я тую чорну хмару крилом розмахаю…
Перебуду сей поговір, перебуду й славу.
Двері заскрипіли, і в льох спустився старшина.
Хоч я сюю перебуду, другую не буду,
А таки ж я, молодая, без слави не буду…
Ой не піде дрібен дощик без тучі, без грому,
Ой не вийде дівка заміж та й без поговору…
– Ходімо, – велів старшина. – Будуть тебе, дівчино, допитувати, як це ти християнську душу згубила.
Коли її вели в полкову канцелярію, Маруся побачила на майдані згорблену жінку.
– Мамо!
Мати стояла самотиною посеред великого майдану, як поцілене під корінь дерево. Колись чорне її волосся було геть білим.
– Мамо, вас снігом обсипало.
– Снігом, дочко, снігом.
– І холодно вам?
– Холодно, дочко, холодно.
Підбіг вартовий, схопив за руку.
– Пішли, пан суддя тебе чекає.
– А Гриця вже поховали?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Місто коханців на Кара-Денізі. Засвіт встали козаченьки...» автора Чемерис В.Л. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засвіт встали козаченьки… Повість“ на сторінці 34. Приємного читання.