Розділ «Ордер на любов Роман»

Землі колишньої Січі були уведені до складу Новоросійської та Азовської губерній, об'єднаних в Катеринославське намісництво і були роздані поміщикам.

Року 1839-го в петербурзькому літературно-політичному журналі «Отечественные записки» (т. VI, розд. II, с 1—29) за підписом «Грьщько Основьяненко» з'явився нарис «Головатый (Материал для истории Малороссии)», який ось так починався:

«В книжке „Очерков России“, издаваемых Вадимом Пассеком, в выписках и замечаниях „VII. Песни черноморцев“, написано: „Когда императрице Екатерине II, после многих своевольств запорожских казаков, угодно было уничтожить главный притон их, Сечу, в это время загрустила малороссийская вольница, жалела о заселении нынешнего Новороссийского края и в песне так взывала уже к покойному князю Григорию Александровичу Потемкину (головному руйнівнику Січі. – В. Ч.)“.

Та встань, батьку, великий гетьмане!

Милостивий наш вельможний пане!

Та встань, Грицьку, промов за нас слово,

Попроси цариці, буде все нам готово,

Дасть грамоту на вічність нам жиги,

Ми їй будемо вірнійше служити…

И когда, вместо Приднепровья, дали им для житья Тамань или Черноморие с разными льготами, то обрадованные казаки разгулялись и запели:

Ой годі ж нам журитися,

Пора переставати!

Заслужили у цариці

За службу заплати…»

У зв'язку з підготовкою до турецької війни царський уряд 1787 року вирішив організувати з колишніх запорожців Військо вірних козаків, перейменоване в 1788 році в Чорноморське козацтво.

І запорожці, вигнані з рідного краю, які ще вчора у піснях прославляли свого нищителя, підступного князя Потьомкіна, називаючи його «батьком» та «великим гетьманом» та клялися «вірнійше служити», не знали як і дякувати підступній цариці. Сам полковий старшина знищеної Січі Антон Головатий, ставши військовим суддею новоствореного Чорноморського козацького війська, хутчій утнув подячного вірша тій, яка зруйнувала Січ:

Ой, годі ж нам журитися,

Пора перестати;

Дождалися од цариці

За службу заплати.