2
Де розташовано відділення, я так і не зрозумів. «Бобік» довго петляв, підстрибуючи на вибоїнах, промені фар діловито обмацували огорожі, цегляні стіни будинків — і раптом ми зупинилися. Табличку біля входу я теж прочитати не встиг. Якесь відділення. А яке? Здається, в районі Південного вокзалу.
Брати у мене свідчення узявся особисто підполковник. Зробив велику ласку, нарешті назвався:
— Качка Матвій Андрійович. Старший слідчий із особливо важливих справ, підполковник МВС.
— Смоляков Валерій Якович. Культпрацівник широкого профілю.
— Широкого? Це як?
— Масовик-заводій. Трохи режисер, почасти сценарист, де-не-де гример, місцями артист, трошки...
Я прикусив язик. Коли мене «несе», важливо вчасно зупинитися. Про «трохи піротехніка» слідчому знати не обов’язково. Щоб уникнути зайвих питань.
— І швець, і жнець... — Матвій Андрійович випромінює здоровий скепсис. — Працюєте де?
— Переважно за разовими контрактами. Клуби, БК, масові заходи. День Міста, Проводи Зими, КВК...
— Ясно. Значить, так і запишемо: «Постійного місця роботи не має».
Формулювання мені не сподобалося.
— Документи з собою?
— Ні. Тільки візитівки. Ось...
Підполковник бере візитку за краєчок, наче не бажаючи залишати відбитків. Підносить до світла настільної лампи під напівкруглим сталевим ковпаком. У фільмах такі лампи зазвичай направляють в обличчя допитуваному. Добре, що я свідок. У мене від яскравого світла очі болять несамовито. Професійне захворювання. П’ять хвилин під лампою, і я зізнаюся у змові з Шекспіром.
— Вдома зараз є хто-небудь?
— Є. Мають бути. Дружина, син...
— Подзвоніть додому. Хай дружина приїде, привезе ваші документи.
Телефон у них старий, чорний. Метал диска відполірований до блиску; слухавка тріснула, і її перев’язали синьою ізоляційною стрічкою. Гуде, як Ієрихонська труба. У цей антикваріат хочеться кричати до хрипоти: «Панно! Панно! Дайте Смольний!»
— Алло, Наташа? Це я... Що? З міліції дзвоню, з відділення... Ну чому відразу п’яний?! Нічого не трапилося. Свідок я. Свідок! Паспорт мій привези — їм для протоколу треба... Потім розповім. Так, все гаразд. Живий, здоровий, тверезий, нічого не накоїв... Одну хвилину! Матвій Андрійович, яке це відділення? Номер і адресу скажіть, вона зараз приїде.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Де батько твій, Адаме?» автора Олді Генрі на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Ваш вихід, або блазнів ховають за огорожею“ на сторінці 6. Приємного читання.