Розділ «Ваш вихід, або блазнів ховають за огорожею»

За спиною продовжується:

— ...та що ви мені торочите! Де багатошаровість, де розгалуженість сюжету, відступи, роздуми? Де поліфонія? Немов на естраді: залишилися тільки найпростіші ритм і мелодія. Добре, нехай ритм «заводить», і мелодія мила. Чудово! Але де імпровізації, соло, оркестровки, екзотичні аранжування? Де душа, я вас питаю? Гармонія?!

— Ви б, Наталочко, ще Гомера пригадали! Інший час, інший ритм життя. І, проте, візьмемо, наприклад...

— Не треба: наприклад! Роман помер! Вони романом називають повісті. Скоро оповідання назвуть...

Гулянка розпадалася. Десь пили, сміялися, розповідали анекдоти, десь сперечалися про постмодернізм; із-за дверей, звідки з’являлася гола феміна, млосно стогнали в ритмі «кантрі». Я попрямував назад до гримерки, в якій влаштувалися Юрок, його клавішник і звукооператор. Всі ці дні, починаючи з моменту, коли злодій-невдаха поцупив «цяцьку», у мене був прекрасний настрій. І ніщо не могло його похитнути. Розбив випадково вазу — на щастя! Дружина нудить з приводу невибитого килима — ноу проблемс! Пішов і вибив. Із задоволенням. Денис відмовився йти на концерт зірки, дивитися на батькові спецефекти? — добречки! Хай тренується. Може, воно і на краще, що хлопчак хоч до чогось серйозно ставиться. Буде Чаком Норрісом.

Катарсис? — накось-викуси!

Ніколи нам ти не розповіси,

Що бачив, вдершися в чужу державу;

Мабуть, там рай у Божій силі й славі,

Та нам не бачити тієї-от краси...

Спочатку навіть не зрозумів, що співає зірка. Голос зовсім інший, інтонації. Хвороблива хрипота, надтріснуті акорди гітари... Тихо причинивши за собою двері, я став у куточку. Притулився до стіни. Зараз Юрок співав не «для башлів» — для себе. І обличчя у зірки було...

Зоряне.

Втомлена, немолода людина, поза славою і мішурою.

Там стогін-дзвін, розірвана струна

Розріже тишу — чуєш, мій юначе? —

Як звук в багатожильній тятиві:

Стріла у серці, хай її не бачать...

Звукооператор протягує мені чарку. Повну. Дякую мовчки, кивком — боюся перешкодити пісні.

І хтось розійдеться з бідою,

А хтось всміхнеться від знущання злого,