Розділ «Ваш вихід, або блазнів ховають за огорожею»

— Ти зроду не була в церкві.

— Ну і що? Мама сказала: постав, допоможе.

Гортаю збірку віршів якогось Вершиніна. Сімдесят перша сторінка, «Скоморохи».

«..Падал co звонниц стон колокольный выжатым вздохом.

Гарью смолистой срубы клубились.

Жгли скоморохов.

Голых и битых — с маху в кострища, к черту на вилы!..»

Перечитую вшосте. Подобається. До чорта. На вила. Голих. Битих.

Скомороше, чуєш?!

На вила.

— Лерочко... Ось, прочитай...

Газета зім’ята, пахне друкарською фарбою. «На думку матінки Єпіфанії, лауреата міжнародної премії Св. Вікентія, ліцензія Мінохоронздоров’я № 145296, більшість людей хворіють і страждають від чорного чаклунства, заздрощів, злості й ревнощів навколишніх. Із Вас, Ваших дітей і внуків матінка Єпіфанія за допомогою старовинних замовлянь і молитов зніме причину і пристріт, прокляття й приворот, відновить статеву активність і успіх в бізнесі».

— Теж мама підсунула?

— Лерчику, ти не впирайся. Ось, тут люди пишуть: «Після індивідуального прийому у матінки Єпіфанії з моїх нирок і сечового міхура...» Ні, це не те. Зараз... «Пішов до молодої дівки чоловік... пройшли п’яткові шпори... по маятниках, по кристалах, по плаваючій свічці...» Ось! Слухай: «Останнім часом почали переслідувати невдачі в справах і особистому житті. На своїй шкурі дізнався, що таке пристріт. Але завдяки матінці Єпіфанії підбадьорився...»

— Наташо, я схожий на психа?

— Схожий. Дуже схожий, Лерочко...

— Гаразд. Давай свою газету. Адреса там є?

Хапаюся за соломинку. Клин клином, так би мовити. Інакше залишається одне.

За огорожу.

14