Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

В Остер — струснути Довида у зв’язку із показаннями Зуселя.

Потім упритул зайнятися Лаєвською.

У потяг заледве сів. Запхався без квитка в загальний вагон. Заліз на третю полицю і без думок слухав розмови ні про що.

І раптом згадав, що не залишив Любочці грошей на життя. Замотався. Найважливіше завжди треба робити від самого початку. А моя голова з першої секунди пішла обертом від вигляду дружини. А вона мені, будьмо відверті, дулю замість уваги. Але це ні до чого. Гроші відправлю, як зможу. І навіть добре. Поштарка розбовкає, кому і скільки надіслано. Нехай у селі знають, що приїжджа у Діденка з грошима. Не на утриманні мешкає.

По ниточці від поштарки думки пішли далі.

Потягнувся за конвертом з листом Зуселя. Подивитися на зворотну адресу. А то похапцем і не глянув. Адреса стояла Лілії Горобчик. Вулиця Клари Цеткін, будинок 23. Відправник указаний нерозбірливо. Тим паче в трясці. А штемпель чіткий. Як намальований. Відправлено 28 червня 1952 року.

Через місяць після смерті Лілії Горобчик. Точніше, через півтора.

Спокійно сховав конверт окремо, а лист в інше місце. Для надійності. І знову пошкодував щодо плаща-намету. Надворі страшенно дощило, згори затікало на голову. Закутався б тепер як слід, і спи спокійно, дорогий товаришу.

Колишню хату Євки Горобчик, а нині місце проживання Басіна, вказали пацани. Вони й проводили.

Один рудуватий, з вигляду єврейчик, закинув:

— Чи надовго до нас?

Я відповів:

— У вас відрядження відмічати, чи що? Чи ви тут господар?

Він замовк і трохи відстав. Шкода хлопця, але нехай знає своє місце. І іншим перекаже, що приїхав міліціонер з усією суворістю.

Мимохіть подумки зазначив: що хлопець схожий на когось, мені знайомого. Списав це відчуття на загальну єврейську зовнішність.

У хаті мене зустріла Малка.

Зробила вигляд, що не впізнала.

Пробурчала:

— Нікого нема.

Я й сам бачив. Не тільки нікого, але й нічого. Жили бідно. Від Євчиного жіночого господарства залишилися тільки вишиті фіранки на вікнах. Щодо решти — голі стіни і гола долівка. Тіснота, як у Діденка. Причому пічка не побілена.