Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

Зустрічалася із Цегельником — той їй нічого втішного не додав.

Стали повертатися евакуйовані. Людей, які до війни жили в Козельці в хаті Файди, Поліна попросила дати знати в Остер, якщо з’являться господарі.

І ось до Козельця повернулася Сіма із сином. Загалом, відбулася зустріч. Сіма як могла виправдовувалася, але виправдатися не могла. Тиснула на те, що вважала: у крайньому разі дівчата і чоловік Поліни залишаться під німцями і якось чоловік знайде при них роботу, а не тинятиметься по чужих закутах у невідомому далекому краю. Тим паче що на очах порожнів Козелець: багато будинків стояли залишені на чесному слові. У Сіми чоловік — комуніст і начальство. Їй обов’язково треба було виїхати. Поліна сказала тільки, що її Зіновій теж комуніст. І нічого тут говорити. Він загинув ні за що. А дівчаток її ховати на той світ ще рано. Поліна їх розшукає. Тільки Сіму не пробачить. Із тим і поїхала.

Коли демобілізувався Мирон — наприкінці сорок п’ятого, Сіма йому розповіла про Поліну, про її дітей і таке інше. Мирон хотів їхати за старою Поліниною адресою — у Середню Азію і навколішках вимолювати прощення. Але життя закрутило. Навколо стільки виявилося горя — дихнути не можна.

До всього його взяла в оберт Євка. Шукала своє майно. Він з нею ходив не тільки тому що вона — Євка. Він з багатьма ходив. Хати розграбували — тих, що в евакуації. Хтось і тут залишився, їх повбивали, чоловіки і сини поверталися з фронту — а хата зайнята. Чи нема її. Або гола до останку. Треба ставити людей на місця. Заспокоювати. Шукати підхід. А який підхід — поліцаї та партизани на одній вулиці мешкають у хатах стінка в стінку. Всіх не посадиш. І мертвих не піднімеш.

А приблизно через рік у Козелець приїхала Поліна. Зайшла до Мирона на роботу. Спокійно сказала, що додому до нього, де Сіма, ані ногою, а його ні в чому не звинувачує. Попросила прогулятися в парк. Там виклала прохання. За манерою Мирон зрозумів: треба виконувати хоч би чого це коштувало, інакше в родині настануть важкі часи. Сунька дізнається про своє походження, а з хлопцем саме тоді настали труднощі у зв’язку із поганою компанією.

Поліна наплела таке. Партія і уряд доручили їй розподіляти по родинах єврейських сиріт з дитбудинків. Саме по єврейських родинах. У зв’язку із великою втратою єврейського населення в результаті звірства фашистів. Звичайно, в дитячих будинках дітям добре. Вони нічого не потребують. Але партія і уряд вирішили, що єврейської нації після війни залишилося мало як такої, а в дитячих будинках єврейські діти можуть уже не записуватися єврейськими. Без злого умислу, а тому що різниці немає. Усі нації рівні. Але тим не менш треба для звітності, щоб кількість була достатня. Питання політичне перед усім світом.

Мирон, звичайно, зніяковів. Але зовні не показав. Уточнив, що потрібно від нього.

Поліна доручила з’ясувати і забезпечити її адресами дитячих будинків по Чернігівській області. До найменшого сільського. Тимчасового чи постійного — усіх дочиста. І на бланку якомусь, наприклад, райвиконкомівському, де Файда працював, написати листа з проханням про сприяння громадянці Лаєвській Поліні Львівні в її справах.

Мирон подумки прикинув, що бланк він зможе вкрасти, але писати листа і ставити свій підпис — це вже занадто. У викладену Поліною історію про завдання партії та уряду Файда, звичайно, не повірив. Було б завдання — не треба просити лист із Козельця. До того ж що виходить? Євреї всиновлюють євреїв, татари — татар, у той час як ми йдемо до Інтернаціоналу. Але зустрічно, щоб угамувати натиск Поліни, запропонував: він дає чистий бланк і Поліна сама туди вписує що хоче. І будь-який підпис ставить під свою відповідальність.

Поліна погодилася. Бланк Файда передав їй за годину, у затишному місці. Поліна поїхала. Залишила свою нову адресу: Чернігів, П’яті Кути, будинок 7.

Із тієї хвилини Мирон утратив спокій. Але все залишалося тихо. І рік, і другий. Файда вирішив, що Поліна спалахнула і згасла. Затемнення минулося, життя дало їй щось інше.

Після того як у зв’язку з лінією партії на єврейську націю Файду вигнали з райвиконкому і з самої партії, хвилювання його здійнялося з новою силою. Він уважав, що небезпека посилилася і невідомо, де гуляє вкрадений ним бланк. І невідомо, де махає цим папірцем Поліна в стані, теж невідомо якому.

Мирон з родиною перебрався в Остер. Тут Євка Горобчик повідомила йому, що Лілька жива-здорова проживає в Чернігові. Сильно дружить із Лаєвською. Поліна живе заможно, шиє вдома, Лілька працює на взуттєвій фабриці, і все у неї є.

Затишшя було до звістки про смерть Лільки.

Поліна стала наїжджати часто, але в остерській хаті Файди не зупинялася. Забігала. Про своє партзавдання мовчала. Мирон не нагадував.

Одного разу приїхала з міліціонером і капшуком. Потім — на хвилинку буквально заскочила, коли товариш Цупкий ночував у хаті Мирона. Нещодавно. І з тих пір — нічого.

Чаю нам Сіма не принесла.

Я нагадав.

Мирон гукнув, щоб дружина погодувала чим-небудь.