Розділ «Маргарита Хемлін Дізнавач»

— Зрозуміло. Світлана розвиває діяльність. Точно?

— Не скажу. Заперечуєш?

— Пішов ти до бісової матері!

Я грюкнув дверима, аж стінки картонні затріщали і штукатурка посипалася.

Свєтку схопив за шию і пригнув до машинки. Трохи лобом не стукнулася об каретку.

— На Федьку перекинулася? Стукаєш, паскудо! Ти на машинці своїй поганій стукай, а не язиком своїм гадючим! Попереджаю по-доброму!

Відпустив руку.

Свєтка задерла голову:

— Михайлику, я нікому нічого!

Я кивнув на двері кабінету Свириденка.

— Там?

Свєтка кивнула. Хоч би почервоніла чи сльозу пустила. Ні.

Максим Прокопович сам підвівся назустріч.

Я, не дивлячись, що старший за званням стоїть на ногах і тим більш прямує до мене, присів на стілець біля столу.

Свириденко аж побілів.

— Ти що собі дозволяєш?

— Я дозволяю собі написати у вашій присутності рапорт про звільнення. Хочете, самі мене звільняйте. Я працювати більш не вважаю за можливе. Я всі сили віддав. Більш немає. Якщо вам мало — то звільняйте. А розмови за своєю спиною терпіти не буду. Ви знаєте мій характер. І всі знають. Напам’ять.

Свириденко повернувся за стіл.

Розклав лікті широко і з ходу мені відповів:

— Не кричи. З якого числа? Від сьогодні? Йди від сьогодні. Райком тебе працевлаштує. На хлібозавод директором навіть може бути. І що, добре тобі там буде гарячий хліб кожен день жерти? Добре?