Розділ «Частина третя ЛУАЯН»

Ви є тут

Шрам

— Сьогодні перший сніг… Я хочу щось тобі показати, — не кажучи більше ні слова, вона повернулася й пішла геть, Егерт, наче на прив’язі, рушив за нею.

Сніг засипав університетські сходи, і на головах залізної змії й дерев’яної мавпи здіймалися неосяжних розмірів зимові шапки.

— Це в місті? — запитав Егерт стурбовано. — Я б не хотів… зустрічатися з Фагіррою.

— Хіба він посміє наблизитися до тебе в моїй присутності? — посміхнулася Торія.

Місто потопало в безмовності, замість гримучих возів вулицями безшумно скрадалися сани, і широкі сліди їхніх полозів здавалися твердими, наче порцеляновими. Сніг порошив і падав, укриваючи плечі пішоходів, плямуючи білим чорних здивованих собак, приховуючи від очей гидь і нечистоти.

— Перший сніг, — сказав Егерт. — Шкода, що розтане.

— Зовсім ні, — відгукнулася Торія, — кожна відлига — наче маленька весна… Нехай тане. А то…

Вона хотіла сказати, що сніжна пелена нагадує їй чисте простирадло, яким накривають небіжчика, але промовчала. Нехай Егерт не думає, що вона так похмуро жартує завжди. Зима ж дійсно гарна, і хто винен, що в заметі можна замерзнути на смерть, як її мати?

На виступаючих зі стін балках сиділи червоногруді снігурі з білими сніжинками на спинах, схожі на стражників у їхній яскравій формі. А внизу прогулювалися й стражники з довгими піками, червоно-білі, наїжачені, схожі на снігурів.

— Тобі не холодно? — запитав Егерт.

Вона глибше засунула руки в стареньку муфту.

— Ні. А тобі?

Він був без шапки, сніг лягав йому просто на волосся й не танув.

— А я ніколи не мерзну… Мене батько виховував як воїна, а воїна, крім усього іншого, за звичаєм загартовують. — Егерт посміхнувся.

Проминули міські ворота, мокрий сніг заліпив вискалені пащі сталевих змій і драконів, викутих на важких стулках. Великою дорогою тяглися санні обози. Торія впевнено завернула й вивела Егерта до самого берега ріки.

Наче скло, вкрите памороззю, поверхня води була затягнута кірочкою льоду — щільною й матовою біля берегів, тонкою й візерунковою посередині. Сама ж бистрина залишалася вільною, темною й гладкою, і на самісінькому краєчку льоду стояли юрбою чорні, сповнені поважності ворони.

— Ми підемо уздовж берега, — сказала Торія. — Подивись… Отут повинна бути стежка.

Стежку замело снігом. Егерт крокував попереду, і Торія намагалася потрапляти черевичками в глибокі сліди від його чобіт. Так ішли досить довго, сніг, нарешті, перестав падати, і крізь рвані діри в хмарах вигулькнуло сонце.

Торія примружилася, засліплена — таким білим, таким блискучим став раптом світ. Егерт озирнувся — у його волоссі спалахували кольоровими вогнями сніжинки.

— Довго ще?

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Шрам» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Частина третя ЛУАЯН“ на сторінці 17. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи