Розділ «Чаклунство за наймом»

— Зараз вам буде молодий! — дружно гаркнула шістка перевертнів і кинулася на допомогу своєму командирові. Дволезовий кинджал було знову вихоплено з Богданових рук…

— Зупиніться! Їм тільки цього й треба! — закричала Ірка.

Але вовкулаки її не слухали. Вони один за одним перелітали через клинок. Настовбурчивши шерсть, молоді вовки грудьми врубилися в рухливий клубок нічних створінь.

Юрба нічок розсипалася перед ними, як колосся на полі, й миттю щільно зімкнулася. Нитки веретен знову злетіли в повітря.

— І-і-ех! — крутнувши кинджал, наче бумеранг, Богдан запустив його в повітря.

Нитяні аркани луснули, зустрівшися з гострою сталлю.

— Ти навіщо викинув кинджал, недоумку?!! — закричала Тетянка.

Ще раз крутнувшись у повітрі, роздвоєний клинок упав на голови нічкам. Там, де холодне залізо торкнулося нічних створінь, вони попадали замертво, наче зрізане колосся. Але решта відразу ж накинули на кинджал петлі й відтягли його геть, подалі від Богдана.

Нічки розділилися. Одні хутко закрутили своїми веретенцями, і нові нитки миттю почали обплутувати перевертнів, зв’язувати їм лапи. А інші подалися до людей. Сила-силенна істоток підступала все ближче й ближче…

— Де, де, де? Де він? — монотонно бубоніли нічки. — Хто з вас він?

— Хто, хто вам потрібен?!! — у розпачі бризкаючи слиною, заверещав компаньйон: — Скажіть, поясніть, я вам усіх знайду!!! Тільки не чіпайте мене!!!

— Ек! — кулак Іващенка впав зраднику на потилицю. Компаньйон закотив очі й гепнувся під ноги атакуючим нічкам. — Сто разів попереджав: ти в переговорах участі не береш! І тебе це так само стосується! — Бізнесмен люто зиркнув на свого племінника.

— А що я, я мовчу! — зовсім незворушно відповів Серьога. На його губах вигравала якась дивна посмішка; нічок, що метушилися довкола, він розглядав із якоюсь мрійливою цікавістю. — Чого мені з власним глюком розмовляти? Мене ж глючить, правда? Хлопці в общазі давно обіцяли дати травки курнути…

— Я тобі курну! — гаркнув Іващенко.

Ціла хмара нічних створінь, насуваючись, перекотилася через непритомне тіло компаньйона й підступила ще ближче. Пальці-макаронини, огидно заворушившись, потяглися до людей. Із жахом відчуваючи, що зараз ці пальці доторкнуться до неї, Ірка заверещала й хвицнула ногою найближчу тварючку. Одну нічку відкинуло вбік, але решта не зупинилася.

— Запальничка, дайте запальничку! — вчепилася Тетянка в рукав Іващенка.

Бізнесмен вихопив із кишені позолочену запальничку. Відьмочка клацнула коліщам і закричала:

— Сонечко-Сварог, злим тіням поріг! Вогонь-Сварожич, поможи, злі тенета розв’яжи!

Вогник видовжився, зробився тоншим, обернувшись на вогняний батіг. Гнучкий удар хльоснув по нічках. Передову шеренгу змело, а на її місці лишилася довга чорна смуга золи. Запахло горілою соломою.

Вогняний хлист знову просвистів у повітрі, розсікаючи юрбу нічок навпіл. Молодий вовкулака смикнувся, звільняючись із полону, його пащека клацнула, залишаючи дірку в густій хмарі нічних тварюк.