Розділ «Чаклунство за наймом»

— Звільню його к бісовій матері,— розлючено стискаючи кулаки, процідив Іващенко.

— А мене на його місце, так, дядечку? Ти ж обіцяв! — радісно втрутився Серьога, але осікся під скаженим поглядом дядечка.

Комп’ютерники попрямували до виходу. Важкі двері зачинилися за спиною останнього з них.

Було видно, як охоронець натиснув кнопку пульта, ставлячи двері на сигналізацію, полегшено зітхнув і розгорнув газету.

— Ні, оцього я точно звільню! — вирішив Іващенко. — Він мав спершу перевірити, чи не залишився хтось у будинку!

— Та ж нікого не залишилось!

— А ми? Ціле кодло в офісі причаїлося! Мало там, який ми маємо намір?!! — розлютився Іващенко. — До речі, а який у нас намір?

— План дайте, план евакуації під час пожежі,— попрохала Ірка.

Усі зібралися довкола директорового столу. Ірка подумала, що це нагадує сцену з військових фільмів — нарада в штабі. Тільки замість масштабної карти місцевості — запаяний у пластик план евакуації під час пожежі.

— Починаємо прямо від кабінету, — сказала відьмочка, — і рухаємось уздовж лівого боку. Я працюю біля кожного офісу й кожної ділянки стіни, а ви розходитесь віялом — частина перекриває коридор, а двоє відслідковують підлогу… і стелю, хтось наглядає за сходами. Щойно його з укриття викине, відразу ж хапайте!

— А що конкретно ти збираєшся робити? — поцікавився майор.

Ірка ухильно похитала головою.

— Побачите. А може, нам узагалі пощастить, тож і робити нічого не доведеться. От візьме він зараз і сам на нічну прогулянку вийде. Ми його відразу ж і схопимо.

— Авжеж, чекай! — зловтішно процідив Серьога. — Не такий він уже й дурень, щоб вийти після всіх ваших розмов!.. — і хлопець осікся, зрозумівши, що бовкнув зайве.

— Що-о?!! — лапа Ментівського Вовкулаки знову вчепилася Серьозі в зашийок. — Ти що, гадюченя! Ти й тут камеру поставив?

Серьога хрипів і мовчав, але з виразу його переляканої фізіономії було видно, що все-таки поставив.

— Чому ти не сказав?!! — закричав майор.

— З якого це дива я маю вам говорити? — прохрипів Серьога. — Ви, он, зі мною навіть не розмовляєте!

Майор наблизив своє обличчя впритул до фізіономії молодшого програміста, його губи, затремтівши стриманим гарчанням, розповзлися в різні боки, оголюючи великі гострі ікла:

— Зараз я з тобою поговорю! Що ти ще для пана компаньйона зробив? Колися, швидко! — він струсонув хлопця так, що в того аж зуби клацнули.