Розділ без назви (1)

— Добре, що на роботу не треба вже йти…

— Так, — усміхнулась Віка. — Та сьогодні й вихідний.

— Кави хочеш?

— Дякую. Не відмовлюся.

Я налив каву, проте не сів разом з Вікою за стіл, а почав нишпорити у буфеті.

— Щось шукаєш?

— У нас десь мало лишитися трохи віскі.

— Пити зранку?

— Може допоможе. Мені направду погано.

— Хлюпни й мені.

— О, це по-нашому. Вітаємо в компанії алкоголіків! Хоча, думаю, під час поїздки важкими алкогольними напоями зловживати не будемо. Там все ж жарко…

— Я думала ця маячня щодо поїздки за ніч вивітриться у тебе з голови.

— Ти знаєш, на тверезу голову ця ідея мені ще більше подобається.

Віка мовчки сьорбнула кави.

— Я не поїду з вами, Андрію.

— Це щось нове. І чому?

— Я не можу.

— А можна докладніше?

Віка мовчала якусь мить, потім кивнула головою.

— Добре, я скажу, але попрошу не казати це Сему. Обіцяєш?