Розділ чотирнадцятий, у якому Марійка відвідує божевільню

Почулося деренчання банки з-під кави, об яку Алекс, мабуть, занадто різко загасив бичок, і човгання підошов об сходинки.

– Не знаю, може, ти і маєш рацію. – Його голос був уже нагорі в коридорі.

– Звичайно, маю рацію. – Вони віддалялися.

Уф!

Злодійкувато оглядаючись на всі боки, Чуб заквапилися нагору і прошмигнула в найближчі двері, на яких усе ще висіло її зоряне фото.

– О, пропажа! – підхопився Сані.

Він сидів за гримерним столом, розписуючи якийсь папірець.

– Ми тут усі подуріли. Все валиться! Уявляєш, вони на мене всю програму звалили. А ти волосся наростила? Дуже вдало! Просто як справжнє.

Дарина, щось пробурмотівши, відкинула остогидлий піджак і метнулася до канапи, в череві якої мешкала її сумка з речами.

– Зем, – спохмурнів танцівник, – їх там немає. Директор експропріював. І одяг, і мобільний, і книги… Тільки тюбетейка залишилася. Каже, штраф!

– Що?! Всі мої речі?! – заволала Землепотрясна. Вона у відчаї кинулася до дзеркала й заходилася гарячково макіяжитися першим, що потрапило їй під руку. – А косметика в тебе є?

– Зараз! Зараз! – Сані почав метушливо витягати з сумки свою велику косметичку.

– Мене там хлопець чекає! – простогнала Чуб, підводячи руку й показуючи йому свій тріснутий топ, два краї якого були зв’язані примітивним вузлом. – А я в дранті!

– А хто тебе так порізав? – співчутливо спитав Сані, з побоюванням роздивляючись Даринині посірілі пластирі.

– Та в скло врізалась.

– Це ти з ним зустрічаєшся? – не повірив він її «ась». – На! – Танцівник вихопив із вішалки свій сценічний кожушок із червоного страусового пір’я. – Хоч зверху прикриєшся.

– Дякую, ти справжній друг! – емоційно подякувала артисту Дарина.

Квапливо намалювавши на обличчі щось подібне до неземної краси, вона вискочила зі своїх триденних трусів і, аж ніяк не соромлячись блакитного колегу, почала прати їх над раковиною.

– У вас перше побачення? – розуміюче захихикав Сані.

– Щось подібне до того. Ну і сам розумієш… треба не підкачати. Зараз у туалеті під сушкою висушу. Боже, аби лиш він дочекався!