TextBook «Ускочили! – подумала Чуб. – Як безглуздо…»
– Ой, Дарино! – знову закричала Марійка, очманіло витріщаючись кудись угору.
І, простеживши за її поглядом, Дарина побачила, як із вікна музею вилітає забута нею на підлозі двірницька мітла.
* * *Найдивовижнішим у цьому було те, що нічого дивного в цьому не було.
І щойно Марійка, яка сиділа на держаку перед Чуб, мов на рамі велосипеда, побачила, що земля повільно відділяється від її підошов, як зрозуміла: політ – це напрочуд знайоме відчуття!
Раніше, обгризаючи в незліченний раз розділ, присвячений безумним піднебесним піке обожнюваної Маргарити Миколаївни, вона боязко вражалася про себе: «Як це, мабуть, страшно – літати!»
Але зараз, дивлячись із двохсотметрової висоти на темні дахи будинків, відчувала тільки спокій, немов усе раптом одразу стало на свої місця, й незбагненна загадка Сфінкса роз’яснилася за допомогою простої короткої відповіді – «Людина».
З’ясувалося, що коли твої ноги здіймаються над асфальтом, а тіло перестає бути обтяжливим та вимогливим і стає невагомим, ніби зітканим із повітря, то, приголомшений, ти раптом розумієш, що вже робив це раніше тисячу разів! І в цьому щасті немає нічого нового!
Ти відчував те ж саме, літаючи уві сні і безтурботно кружляючи над Містом, яке лежить під тобою. Ти вже бачив ці дахи й відчував спокій і пружність неба!
Просто не знав, що це можливо насправді!
«Слухайте, я відчуваю те саме, що й ви! – подумки звернулася вона до тих, хто спав зараз під принишклими шиферними, залізними, кам’яними дахами. – І недаремно одним із підступних запитань інквізиції було таке: «А чи літаєте ви уві сні?» Ось доказ! Це можливо! Інакше чому тисячам тисяч жінок споконвіку сниться один і той самий летючий сон…»
Утім, Марійка вже й не потребувала ніяких доказів.
Вона летіла!
* * *А Катя падала. Із занебесної висоти, що не мала ні кінця, ні початку, – так довго, що вона вже перестала боятись і прокинулася, так і не встигнувши досягти дна.
Її будильник мовчки свідчив про те, що настає світанок. Катя лежала посеред ліжка у розірваному костюмі та брудному взутті, натягнувши на плечі зім’яте покривало. У бік врізалося тверде й дошкульне, і, підвівшись, вона витягла з кишені брюк великий довгий ключ із котячою головою.
Книга. Пожежа. Марійка. Дарина. Лисі Гори. Непритомність.
А потім вони притягли її додому й кинули, наче пакунок із брудною білизною, навіть не спромігшись зняти з неї черевики.
– Чорт! – гидливо вилаялася вона за всіма пунктами відразу.
– Що накажете, пані? – промекав догідливий голосок.
Катя блискавично підхопилася, притискаючи покривало до грудей.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Київські відьми. Меч і Хрест» автора Кучерова В.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ десятий, де ми знайомимося з Луканькою або Анчуткою“ на сторінці 6. Приємного читання.