Розділ 3 ІНО

Ембла швидко пішла в коридорчик, що вів з вітальні до кімнат учениць, і не дала змоги Аеніль відповісти.

Аеніль довго сиділа на самоті у вітальні, аж доки не почали повертатися зі змагань інші учениці. Вигляд у них був не надто веселий. Алхіміки, як завжди, нічого не виграли. Серед хлопців усі перші місця позаймали чарівники, а серед дівчат змагання точилися лише між чарівниками і чародіями. Алхіміки та книжники завжди були в хвості у цих спортивних змаганнях. Зате у Турнірі Гри все було навпаки. Та він ще не скоро розпочнеться.

Шум заважав Аеніль зосередитися, і вона вийшла з вітальні. До вечері ще залишалося трохи часу, й дівчинка побрела коридорами підземелля. Вийшла до якось тьмяного коридору з вузенькими сходами нагору в кінці. Коли підійшла до повороту, то відчула, що на сходах хтось є. Зупинилася і прислухалася, потім підійшла до повороту й обережно визирнула з-за стіни.

На сходах, спиною до Аеніль, сиділа Еліна. Закривши обличчя руками, вона беззвучно плакала. Вражена, Аеніль поспішила вийти з того коридору. Вона ніколи не бачила, щоб Еліна плакала. Та завжди була веселою, в крайньому випадку роздратованою і саркастичною, але сумною — ніколи.