Розділ «Оповіді визволителя»

Зв’язатися зі штабом дивізії Журавльов зміг тільки через півгодини, і отримав наказ залишатися там, де він знаходиться. Повідомили також, що допомоги сьогодні не буде, бо танковий полк дивізії загубився і, мабуть, пройшов повз Прагу, зв’язок з ним втрачений.

Журавльов знову відправився до замурзаного танкіста з 35-ї дивізії. Той повідомив, що зв’язку зі своїм командуванням налагодити не може: ефір забитий наглухо. Журавльов описав танкісту загальну картину і запросив до себе в банк «на чарку чаю».

— Ну його на хрін, твій банк, приходь краще до мене ввечері, у мене є чим тебе, розвіднику, пригостити!

На тому й розлучилися.

Дружба між радянськими офіцерами народжується в основному в подібних ситуаціях...

5

Вулиці тим часом швидко наповнювалися народом. Молоді і старі, жінки і чоловіки, — всі рушили до радянських танків.

— Навіщо прийшли?

— Ми вас не кликали!

— Ми свої проблеми без танків вирішимо!

Радянським солдатам крити явно було нічим. Вони і не крили. Так, іноді тільки.

— Ми вас захищати прийшли. Вас американці з німцями захопити хочуть. Забули війну, чи що?

— Ось коли вони нас почнуть захоплювати, тоді і приходьте!

Офіцери, особливо політпрацівники, відразу поринули в маси, проте без видимого успіху.

— Ми на прохання вашого ж уряду!

— Назвіть тоді хоч одного з членів уряду, хто просив вас втручатися в наші справи!

— Товариші!

— Ми тобі не товариші!

Замполіту дали в морду. Він — за пістолета. Солдати відтягують його назад з натовпу.

— Фашисти чортові!