Розділ «Оповіді визволителя»

— Товаришу майор, а як же бути з наказом політуправління «Кожен радянський солдат — дипломат і агітатор»?

— Нехай замполіт агітує на мосту, він за це гроші отримує! — Відрізав комбат. — А поки його немає, всіх посилати!

Комбат, напевно, зрозумів, що його слова можуть швидко передати замполіту, і від того більш миролюбно додав:

— Ми охороняємо об’єкт особливої важливості. Поки не отримаємо підкріплення, нічого дискусії розводити. Скоро підійде танковий полк, тоді агітувати будемо.

До зали влетів сержант Прохоров, заступник командира взводу:

— Товаришу майор! Танки. Без розпізнавальних знаків!

— Що за танки?

— П’ятдесят п’яті!

— Рота, до бою!

3

Широкі білі смуги були нанесені на всі бойові машини військ, які брали участь в операції «Дунай», аби відрізняти їх від таких же бойових машин армії Чехословаччини. Передбачалося, що армія Чехословаччини залишиться в своїх казармах і виступити не насмілиться. Поява безсмугових танків та інших бойових машин могла означати лише одне: вони таки наважилися.

До підходу танкового полку залишалося менше години, допомоги чекати було нізвідки. Журавльов з тугою дивився на головний танк, що наближається, на лобовій броні якого не було й сліду білої фарби.

Рота глибинної розвідки сховалася в приміщенні банку, два ПТ-76 приготувалися зустріти чехів бронебійними снарядами.

ПТ-76 — танк розвідувальний, плаваючий, тому ні важкої броні, ні потужного озброєння на ньому немає. У порівнянні з Т-55 він беззахисний. Крім того, батальйон виявився розірваним на частини і протистояти чеській танковій колоні, яка наближається, звичайно, не міг.

Ствол ПТ-76 плавно опустився, башта ледь помітно попливла вбік: зараз вріже! Раптом пощастить і на головному танку приціли розіб’є чи башту заклинить.

А ще залишалася надія на те, що чехи першими стріляти й не будуть.

Головний танк чехів, здається, і не мав такого наміру, гармата його, хоча і розчохлена, стриміла високо в небо, командира танка було добре видно на башті. Танки стрімко наближалися, вибиваючи траками снопи іскор зі старовинної бруківки. Здавалося, колоні немає кінця, все нові і нові танки з’являлися з-за повороту, переповняючи вузьку вулицю задушливим смородом вихлопних газів.

— Товаришу майор, нібито, наші.

— Точно наші! Дивіться, які комбєзи брудні!

— Що за чортівня, аж надто рано вони.