Розділ «Оповіді визволителя»

— Майор Роговий, заступник командира полку.

Журавльов знову попрямував до нього.

— Товаришу майор, — на цей раз офіційно звернувся Журавльов, — я командир розвідбату шостої гвардійської дивізії. Я отримав повідомлення зі штабу, що ваш полк знаходиться не на своєму місці.

Замурзаний присвиснув. Немає гіршої помилки для командира, ніж завести свій підрозділ не туди, куди треба. Повідомлення Журавльова справило на танкіста відповідне враження. Він швидко дістав свою карту і розгорнув її. Прямо в центрі карти красувався великий червоний овал з чорним написом «35-я мотострілецька дивізія». Вище розгонистим почерком: «Стверджую. Начальник штабу 20-ї гвардійської армії генерал-майор Хомяков». Сумнівів бути не могло: танкісти перебували саме там, де їм і належало перебувати.

— Тоді приймай банк, — нахабно промовив Журавльов, — він на твоїй території знаходиться. А я, здається, трохи заплутав.

— Не знаю ніякого банку, не було у мене завдання банк захоплювати. Телеграф — так, телефонний вузол також, а банку не було.

— Раз на твоїй території, то забирай. А мені він на хрін не потрібен. Мої гвардійці зараз змотаються. Мені мости наказано захоплювати.

— Мости захоплює розвідбат нашої дивізії, — впевнено мовив танкіст, — а ми підтримати прибули.

Танкіст ще раз тицьнув у карту. Овал покривав і мости, сумнівів бути не могло.

— Слухай, а ваш розвідбат також без смуг на броні?

— Здається, так. А що?

— Я думаю, що зовсім недавно два наші розвідбати один в одного стріляли!

— Та йди ти!

— Ось тобі і йди, — Журавльов спішно розгортав свою карту, намагаючись зрозуміти, в чому він помилився. Тільки й на його карті красувався точно такий же червоний овал, що накривав усю центральну частину міста разом з мостами. Вгорі був точно такий ж напис: «Стверджую. Начальник штабу 20-ї гвардійської армії генерал-майор Хомяков». Єдиною відмінністю було те, що у Журавльова на карті було написано «6-а гвардійська мотострілецька дивізія», а не 35-я.

Командири вилаялися в один голос: штаб армії поставив одну і ту ж задачу відразу двом дивізіям, причому одна з них була без встановлених розпізнавальних знаків.

— Діставай свої фотографії, — мовив замурзаний танкіст, розкладаючи на планшеті свої.

Два комплекти фотографій були абсолютно однаковими. Такі ж самі перехрестя, і розкладені в тому ж самому порядку.

— А чому ж ми не бачили вашого розвідбату? — Здивувався Журавльов. — Він за цим же маршрутом мав іти.

— А дідько його знає! Можливо, в його маршруті також щось наплутане?

Обидва командира побігли до своїх машин доповісти командуванню про виявлене непорозуміння, тільки командування, мабуть, уже й без них зрозуміло, що в операції, яка готувалася найретельнішим чином вісім місяців поспіль, допущено безліч грубих помилок. Колони різних дивізій, армій і навіть фронтів змішалися, і управління військами в багатьох випадках втрачене. Все змішалося і в ефірі: сотні позивних, «Васильки» і «Амури», «Солов’ї» і «Симферополі», працювали на одних частотах, забиваючи і марно намагаючись перекричати один одного. Зі штабу Центрального фронту прийшов циркуляр не стріляти в безсмугових; по всьому, і в штабі фронту зрозуміли, що для кількох дивізій не вистачило білої фарби, а може статися, вже надійшли повідомлення, що одні радянські танки стріляють по іншим.