Розділ «Оповіді визволителя»

2

Кожна мотострілецька і танкова дивізія в своєму складі має окремий розвідувальний батальйон. До складу такого батальйону входить рота глибинної розвідки. Вона найбільш нечисленна, однак і найбільш боєздатна із усіх 143 рот і батарей дивізії. Рота глибинної розвідки призначена для  диверсій в тилу противника, знищення його штабів, захоплення штабних офіцерів і документів. Рота комплектується найбільш міцними і витривалими солдатами, сержантами і офіцерами.

Рота рвонула до центрального входу. Приклади автоматів дружно забарабанили по металевій решітці, що прикривала скляні двері. За дверима з’явився старий-охоронець в сірій формі. З острахом подивився на люті обличчя тих, що стукали. Нерішуче озирнувся назад. Потім ще раз глянув на розвідників, які барабанили по ґратах, і, більш не наважившись озиратися назад, поспішив до дверей і відчинив їх.

Рота з ревом кинулася до гучної центральної зали і розтеклася сходами і коридорами. Командиру розвідбату чомусь згадалася знаменита картина «Штурм Зимового».

Хвилин через десять весь нечисленний персонал, в основному нічних сторожів, зібрали у великій залі. Журавльов відібрав всі ключі, наказав обшукати персонал і замкнути в кімнаті охорони. Комбат обійшов усі кімнати і опечатав печаткою з написом «Військова частина. Польова пошта.

60919 ». Масивні сейфи він опечатав секретної печаткою «30-й окремий гвардійський розвідувальний батальйон». Потім особисто перевірив пости внутрішньої і зовнішньої варти, після чого повернувся до свого командирському танку доповісти про виконання завдання.

Закритий зв’язок працювала нормально. Штаб дивізії відгукнувся за хвилину.

— Снігур-чотири, я — Курськ. Банк взяв. Я — Курськ. Прийом.

— Молодець, — без позивних відповів начальник штабу дивізії. — Тримайся, поки не змінять. Танковий полк підійде за пару годин. Прийом.

— БРДМи одні без нас мости не втримають, — так само, порушуючи правила, благав Журавльов. Сидіти в банку йому зовсім не хотілося: пропаде папірець якийсь — до стінки поставлять. Тому він всіляко намагався залишити в банку за себе кого-небудь іншого — начальника штабу батальйону, наприклад, — а самому вирушити на мости.

Зробити вигляд, що він не помітив банк під час руху, Журавльов також не міг — це могло боком вийти, крайнього завжди знайдуть. А кому як не командиру розвідбату в такій ситуації бути крайнім? І приймати попереднє рішення він міг тільки одне: залишатися на місці самому. «Порадник по розвідці» чітко регламентує поведінку командира в такій ситуації: просте і ясне завдання доручати заступнику; складне, ризиковане і неясне — виконувати самому. І начальник штабу дивізії ще раз підтвердив це:

— Курськ, куль з ними, з мостами, — банк тримай! Прийом.

Комбат вимкнув ЗАС[18] і непоштиво виматюкався. Десь зовсім поруч простукотіла коротка автоматна черга, а слідом за нею три довгі кулеметні. Звук автоматної черги був незвично глухуватий, а кулемети комбат пізнав безпомилково: СГМ[19]. Видно, біля мостів чехи пальнули з автомата, а наші відповіли з кулеметів. Все знову затихло.

З вікон то тут, то там стали визирати здивовані заспані люди. Видно, вступ до міста кількох розвідувальних батальйонів залишилося майже непоміченим, та звук стрілянини розбудив городян. Тут і перші перехожі з’явилися. Якась жінка похилого віку зупинилася біля командирського танка, оглянула його і спокійно відійшла. Двірник з щіткою замість звичної нам кустарної мітли зупинився біля іншого танка. Чеська армія має на озброєнні такі ж танки; крім того, розвідники замість польової форми носять плямисті маскхалати без знаків розрізнення, тому, ймовірно, жителі навколишніх будинків просто не могли собі втямити, що це не чеська армія, а якась інша.

Не забувайте, що червоні зірки, гвардійські знаки, біла облямівка та інші прикраси наносяться тільки на броню бойових машин «придворних дивізій» перед парадами, демонстраціями могутності та іншою показухою. Звичайні танки і бронетранспортери Радянської Армії ніяких розпізнавальних знаків не мали, крім тризначного номера на броні та іноді розпізнавального знака дивізії — ромба, оленя, дубового листя. Зараз на додаток до цього уздовж всього корпусу танка і поперек башти були нанесені широкі білі смуги. Ось ці смуги й зацікавили літнього чоловіка зі шрамом на лівій щоці. Він довго розглядав танки, а потім звернувся з питанням до розвідників, які сиділи на броні. Ті явно не зрозуміли питання, промовчали. Сивий постояв ще кілька хвилин у танка, а потім відійшов, спантеличено знизуючи плечима.

Журавльов, який з вікна банку спостерігав за цією картиною, наказав зібрати всіх офіцерів в центральній залі.

— Зараз підуть питання, що й до чого, та навіщо ми тут. Наказую посилати всіх якнайдалі. У мене з цього приводу великий досвід з п’ятдесят шостого року. Ясно?

— Ясно! — Дружно й весело відповіли офіцери.

Однак комбат зауважив, що наймолодшому з офіцерів, командиру четвертої глибинної розвідгрупи, щось не зрозуміло.

— Що у тебе?