Розділ «Оповіді визволителя»

— Агітував?

— Агітував сам і всіх солдатів з офіцерами підстьобував, тому на мостах пом’яли трохи наших.

— А хто вранці там стріляв? Я тут без зв’язку, ні хріна про свої роти не знаю.

— Стріляли спочатку чехи. А потім два розвідбати один в одного. У тридцять п’ятій дивізії фарби білої не було, ось твої соколики і врізали по їхньому розвідбатові. Добре, що танки були не в голові колони. Підстрелили твої двох з тридцять п’ятому дивізії. Одного легенько, а іншого міцно.

— Горло промочити? За компанію?

— Ні, Сашко, дякую. Мені доведеться до комдива з доповіддю через годину.

— Коли мене міняти будуть?

— А куль його знає. Танковий полк заблукав, до цього часу зв’язку з ним немає. Два мотострілецьких полки затерті на дорогах. Артилерія і тили відстали. Тільки один мотострілецький полк з нашої дивізії правильно увійшов до міста. Тільки ж турбот у нього ти сам знаєш скільки. А взагалі-то в Прагу помилково увійшли багато частин, яким тут робити нічого. Помилково увійшли і не знають, що їм робити. І вийти також поки не можуть. Зв’язок втрачений. Загалом, чистої води бардак.

— Ну давай вип’ємо. У мене таблетки від запаху є.

— Біс з тобою, розливай.

— Вісім місяців штаби і командирів готували, чотири місяці найретельнішої підготовки всіх військ, і ось тобі маєш!

— Коли б чехи стріляти по-справжньому почали, то було б гірше, ніж в Угорщині.

— Наші знали, що чехи не стрілятимуть. Це не угорці. Ти звернув увагу, що там, де танки просто стоять, вони приймають це як належне, ставляться з повагою. А де ми пропаганду починаємо розводити та словоблуддя, там, дивись, і заворушення.

— Як не помітити, я це правило наперед знаю. Я своїм соколам велів на носі зарубати, щоб ніяких теревенів. На куль, і все.

— Ти, Сашко, з цим обережнішим будь. Рознюхають замполіти — не оберешся, не відбрешешся.

— Та я знаю. Користуюся цим, поки замполіт на шиї не сидить. Коли батальйон надвоє ділився, я його на мости послав.

— Все одно обережнішим будь, у них не тільки язики довгі, а й вуха. З ранку одну-дві бесіди з чехами проведи, про людське око. Щоб серед солдатів зайвих розмов не було.

— Гаразд, зроблю.

— Танкісти із тридцять п’ятої на тебе дивляться. Накапають. Та й твої внутрішні стукачі також не дрімають.

— На кого ти думаєш?