Розділ «Оповіді визволителя»

— Здорово, хлопці!

— Фізкульт-привіт!

Головний танк звернув убік і зупинився, звільняючи шлях колоні. Журавльов з конвоєм поквапився до нього.

З башти з’явилося широке нахабне, повністю брудне обличчя. Комбінезон промаслений наскрізь — росіянин. Років сорок — значить, не солдат, а там, під комбінезоном, біс його знає, які погони: перезрілий старлєй чи юний полковник. Залишається лише гадати. Коли в головному танку, то може бути командиром батальйону, а то й командиром полку. Коли всі в комбінезонах, усі рівні, ніби в лазні. Можна виматюкати кого завгодно.

— Ти якого куля без смуг вештаєшся братньою країною, ніби контрреволюція яка?

— Ми в резерві стояли, нас вводити не хотіли, а потім все ж вирішили, тільки на той час білої фарби вже не залишилося, — примирливо посміхнувся замурзаний.

— Братику, я б тобі зараз бронебійний влупив! Дякую, що морда у тебе російська і комбєз брудний. Хоч би на головному танку смужечку намалював!

Мордатий презирливо глянула на розвідувальні танки:

— Це з твоїх-то пукалок влупити хотів?

Перехожі з подивом слухали незнайому мову, і найбільш проникливі, видно, вже відчули недобре. Голова танкової колони тим часом зупинилася, і задні підтягувалися, розміщуючись на стоянку прямо поперек трамвайних колій.

— Ти мене, чи що, посилювати прибув? — Звернувся знову Журавльов до замурзаного танкіста.

Той підняв здивовані очі. Як і більшість радянських командирів, він був не завжди ввічливий, тому нічого не відповів.

4

— Хто такі? — Кричав у трубку начальник штабу дивізії. — Наші перші танки вступлять до Праги хвилин через тридцять!

Комбат вимкнув апарат, гукнув конвой і відправився до танкістів з’ясовувати, хто вони такі.

— Хлопці, ви з шостої гвардійської дивізії?

— Ні, з тридцять п’ятої.

— Де командир у вас? Нестиковка якась виходить!

— А ось він, — вказав молоденький солдатик на замурзаного, з яким Журавльов щойно так мило побалакав.

— Хто він за посадою і за званням?