Розділ без назви (10)

Ярик втомлено хитнув головою. Наразі він переглядав папери зовсім іншої справи.

— Обіцяю, що відразу повідомлю вас. Не хвилюйтеся, Лізо, усе буде гаразд. — Він затнувся на останніх словах, бо як же все може бути гаразд… — У разі чого ми відразу вам подзвонимо, — повторив він.

Ми з Лізою мовчки вийшли. Вона ні про що не хотіла говорити. Я теж мовчав. Спробував її обійняти, та вона відсторонила мою руку. Гм…

Такого повороту подій ніхто з нас не міг очікувати. Спершу всі боялися, що з Катею щось трапилося. Усі вважали, що її потрібно захищати від убивці. Тепер же нас повідомили, що вона і є тим самим убивцею. Вісімнадцятирічна дівчина в спілці з набагато старшим від неї чоловіком тримали все місто в невимовному жаху. Щодо Крижа я не сумнівався. Щодо Каті я вкотре сказав собі, що щось тут не те. Але що? Мені було шкода Лізу. Я не хотів, щоб усе так сталося.