TextBook Перше, що зробили близнючки, повернувшись у Приграддя, – метнулися в червону кімнату й кинулися обнишпорювати всі закутки, перелистувати всі книжки, зошити та брошури, обдивлятися всі столики, шухляди, шафочки, етажерки й полички, обшукувати всі ніші, зазирати у всі «нори», перебігати очима всі записи «від руки», – аби тільки знайти відповіді на питання, що сталося з їхньою матір’ю Марією і хто їхній батько. Та не знаходили нічого. Жодних «підозрілих» листів, жодних натяків і підказок.
Дівчата перелопатили все і в «дідівській» спальні… Однак натрапити бодай на найменшу, чи навіть туманну правду про найрідніших людей їм не вдалося.
Удень вони дізналися практично все про своїх родичів, однак нічого – про себе.
Поки шукали, гортали й перекидали все, що траплялося під руки, поки стишували емоції й стримували сльози, близнючки не змогли мовчати. Вони заповзялися виговорювати почуте від баби Саньки, висловлювалися, може, й не чуючи одна одну, кидали фразами, ніби запам’ятовували їх, завчали напам’ять і доходили правди. Водночас продовжували не вірити тому, що дізналися, повторювали все знову й знову, сумнівалися, жахалися, заспокоювалися і врешті обопільно погодили, що який сенс старій Саньці брехати, що все і є правда.
– Боже, ми прожили життя з дідом, який був нам нерідний…
– Він жив із нами, знаючи, що ми не його рідні внучки…
– От чого він так не любив матері Марії, нерідної своєї доньки…
– От чого матір Марія не захотіла жити з ним тут у «триквартирнику», бо, певно, знала, що він покалічив до смерті її рідного батька Степана…
– От чого баба Устя все терпіла…
– От чого він усе життя був таким нервовим…
– От чого він не вернувся на Волинь…
– От чого він звідти втік…
– Боже, а баба Устя одреклася од рідної доньки ради діда Гордія…
– Ради діда Костянтина…
– І в результаті не мала біля себе жодної доньки…
– От чого баба Устя ніколи й слова поганого на матір Марію не сказала…
– От чого ми такі схожі із Софією, бо наші матері – сестри-близнючки…
– Боже, Софія – нерідна нам…
– Але це – не має значення…
– Скажемо їй про все, коли все до кінця знатимемо…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гордієві жінки» автора Куява Ж.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ ІІІ Три листи правди“ на сторінці 23. Приємного читання.