Розділ «Книга друга Воскресіння Люцифера»

Восьме. Перше завдання: визначення фрагментів інших реальностей — у сновидіннях, у мріях, у відчуттях. Добудова цих фрагментів, гармонізація їх — уже свідомо. Формування — якнайповніше — реальності, що випливатиме з того чи іншого фрагмента. Для цього й потрібен інший світ, де відсутня деспотія психосфери минулих віків).

Дев’яте. Вивільнення свідомості від влади «апендиксної реальності» земної історії. Вільний перехід від реальності до реальності. Народження у Зоряне Громадянство.

Десяте. Знаходження точок, де зустрічаються інші реальності з цією — апендиксною. (Точки вибору, які не були реалізовані).

Одинадцяте. Нагромадження достатньо психоенергетики групи Прориву. Узгодженість вектора, прийнятного для всіх. Усунення магнетизму патологічної реальності. Контакт з Єдиним Потоком Цілості.

Дванадцяте. Крізь точки вибору (сингулярності) — прорив у Свободу, в Імпровізацію, в Континуальність...— Ломикамінь ще трохи помовчав, дивлячись десь убік, а потім завершив своє звернення словом до Учителя: — Наш любий наставнику, ми глибоко сумуємо, що довелося покинути Землю, не попрощавшись з вами. Проте віримо, що гряде Нова Зустріч у прекрасній реальності Цілості. Чому я про це вирішив говорити тепер, адже нічого вже не зміниш? Мабуть, тому, що ми певні: ви будете шукати нас. Щоб зм’якшити гнів Учителя, ми на своє виправдання нічого не можемо сказати. Хіба лише те, що всі спроби розширити свідомість на шляху «накопичення інформації» про цей світ були даремними. Скоріше — навпаки! Накопичення було ядром на розі каторжника, як у прадавніх в’язницях. Потрібен синтез фрагментів інших реальностей, які сходяться до спільної точки вибору, де б вона не була — у сні чи наяву. Саме тому у нас навіть не виникло думки — залишити бодай умовні пунктири нашого прийдешнього. Гадаємо, що все це — поза можливостями аналізу. Ще раз — прощайте, Батьки!

. . . . . . . . . . . . . . . .

Головний Детектив Планети знову усамітнився в своїй спартанській келії карпатської оселі. В мозку дзвенить дружня вимога Крона: «Залиш всі інші турботи і завдання. Найголовніше — знайти слід втікачів. Ця проблема — планетарна. Як тільки Радан повернеться до актуальної свідомості, ми зберемо Всесвітню Раду. Хай люди Землі замисляться над уроком, який змусили нас вивчати наші буйні діти...»

Речислав похитав головою. Легко сказати — знайти слід! А де його шукати? Доведеться летіти до Алтайської Республіки Дітей, розпитувати, винюхувати. Проте сліди можуть відшукатися й тут. Адже недарма Віктор-Будяк примчався до батька?! Чомусь залишив для ознайомлення ветхі манускрипти! Може, в жовтих аркушиках є якісь доторки до задуму втікачів? Він познайомився лише з двома рукописами. А що ж далі?

Головний Детектив дістав з шухляди стола папку, залишену сином, розв’язав шнурки. Перегорнув кілька аркушиків — вже прочитаних. Третій манускрипт називався трохи претензійно і загадково: «СЕРЦЕ СВІТУ». Що ж, познайомимося з Серцем Світу. Інколи за химерними вигадками приховано якесь раціональне зерно...

Серце Світу

«Радість Світу чатує. І найбентежніша пора принесе лише щастя її розуміння. Ідіть до Радості Світу. Вона чекає!..»

Ага, це епіграф. А далі — ще два. Певно, цитати з якогось східного учення. В кінці двадцятого віку таких чимало було в обігу.

«Хто належить Свободі — не приймає жодних уз. Лише узи Жертви несе він добровільно, віщуючи Звільнення скованим Землею.

Велика Мати розбиває будь-які узи, бо вона — Вічна Всеохопна Любов — народжує в Буття Свободи.

Серце її відкрите і Лик відкритий тому, хто прямує до Свободи».

«Променистою Тканиною огорнуто все створене Буття. Невтомна запашна Ріка живих іскринок несе Життя Всесвіту. Течія Великої Ріки докочує до нас торкання Несказанного.

Серце Людське! Якщо навіть камінь тріпоче радістю, приймаючи животворний дарунок,— невже ти не воскреснеш до Радості Світла? Чи Дарунок Самосвідомості став для тебе в’язничними гратами? І ти вже неспроможне відчути політ Духу?!

Та я ще раз обдарую тебе, Людино! Я зруйную змуровану тобою темницю. Я пошлю тобі вихор, щоб знову відчув ти усвідомлення польоту полум’яного. Я зберу, всі грози, щоб протиставив ти їм крила свої. Хай стануть крила твої з чистого вогню! Я допоможу тобі! І якщо приймеш дарунок мій — заграє серце твоє Променем Кристалу Матері Світу!

Будь готовий до урочої пори!

Я Сказав!»